Тема 8. Урок правознавства у сучасній школі

соби навчання, які б забезпечували високу пізнавальну активність та самостійність учнів. Невід'ємним компонентом навчання має стати розв'язання правових ситуацій і виконання практичних зав­дань, спрямованих на розвиток у школярів самостійного мислення та формування навичок, застосування набутих знань на практиці. Використання у навчанні різних форм занять (комбінованих уро­ків, семінарів, підсумкових співбесід) слід поєднувати з різноманіт­ними формами позакласної роботи - диспутами, конференціями, зустрічами, самостійною роботою з джерелами права. Проте в ціло­му викладання правознавства в школі - складного, проблемного, якісно оновленого - передбачає творчу ініціативу вчителя у виборі форм і методів класної та позакласної роботи.

Вивчення правознавства проходить у різноманітних формах, що відрізняються розкладом занять, місцем їх організації, складом уч­нів та роллю вчителя в їх проведенні. Однак основною формою орга­нізації навчального процесу в школі є урок, що одночасно акумулює змістовну, процесуальну та результативну функції навчально-ви­ховної роботи. Тому провідна роль у методиці викладання шкіль­ного курсу правознавства належить уроку, вдосконаленню його форм та підвищенню пізнавально-освітньої ефективності.

Урок - це діалектичний феномен. Він є частиною навчального процесу й одночасно його цілим. Як частина навчального процесу він дозволяє вирішувати допоміжні завдання, в цьому плані кож­ний окремо взятий урок знаходиться в горизонтальному ряді щодо інших уроків. У цій серії уроків горизонтального ряду здійснюється динаміка навчального процесу: те, що було метою попереднього уроку, стає засобом наступного, що обумовлює тісний взаємозв'язок уроків, природну варіативну повторювальність від одного уроку до іншого, яка забезпечує поступальний рух до кінцевої навчально-виховної мети. Зазначимо, що кінцеві завдання кожного уроку вип­ливають із завдань, які вирішувалися на попередньому уроці з огля­дом на майбутній. Кожний урок повинен забезпечувати досягнення практичної, освітньої, виховної і розвиваючої мети через розв'я­зання конкретних завдань. Тому перше, з чого починає вчитель пра­вознавства при підготовці до уроку, - це формулювання практичних завдань уроку. Завдання виховні, освітні й розвиваючі визначає сам учитель правознавства. їх не завжди можна конкретно сформулю-

81

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

вати до кожного уроку, оскільки вони залежать від групи, класу, від рівня освіченості та виховання класу; від подій, які відбувають­ся в даний момент у школі, селі, місті, країні; від особистості самого вчителя правознавства, його інтелігентності, винахідливості, ком­петентності і насамкінець від стимулів, зумовлених навчальним ма­теріалом. Крім того, слід зазначити, що урок правознавства має бу­ти змістовним і вмотивованим.

З урахуванням загальних положень дидактики, особливостей і специфіки курсу як логічно поєднаної системи знань можна виді­лити такі вимоги до проведення уроків правознавства:

- урок має в комплексі вирішувати завдання освіти, виховання

та розвитку учнів (з урахуванням навчальної мети уроку);

- тема уроку визначається програмою та викладається відповід-

но до змісту підручника. Вчитель має простежити, щоб інфор­мація, яку отримують учні, була не тільки теоретично роз­роблена, а й доступна для розуміння та засвоєння. Ретельний добір та дозування навчального матеріалу сприяє реалізації мети уроку й одночасно дозволяє запобігти перевантаженню школярів домашніми завданнями;

- додатковий матеріал, що використовується вчителем на уроці,

має ілюструвати та конкретизувати поняття курсу. При цьо­му вчителеві не слід боятися знайомити школярів зі спірними питаннями, дискусійними концепціями тощо;

- зміст уроку кожної теми має бути якомога тісніше пов'язаний

з реаліями сьогодення, процесами та явищами, що відбувають­ся у найближчому соціальному оточенні школяра та у суспіль­стві в цілому. Інакше засвоєні морально-правові поняття пере­творяться на абстрактні, схоластичні догми, жодним чином не пов'язані з особистим досвідом учня;

- кожний урок має будуватися з урахуванням реалізації головної

навчально-виховної мети курсу (виходячи, звичайно, з мож­ливостей і специфічних завдань теми). Тому при підготовці до нього важливо визначити місце теми у тематичному блоці, розділі, її значення в усій системі правознавства. Уроки пра­вознавства мають бути взаємно пов'язані за змістом, завдан­нями, дозуванням навчального матеріалу, методичними прийо­мами роботи з учнями та розвитком у них певних умінь та

82