logo
ГУЗ А

Тема 5. Формування у школярів знань, навичок та умінь

знадобляться для формування понять. Навіть завдання на повто­рення раніше вивченого матеріалу треба давати з урахуванням необ­хідної фактологічної бази, що допоможе засвоїти нові поняття на наступному уроці. У плані-конспекті уроку не зайвим буде скласти таблицю, де в першій графі будуть записані всі поняття теми, у дру­гій - ступінь їх відомості, новизни для учнів; у третій - ступінь уза­гальненості (оскільки робота із загальними поняттями проводиться на кількох уроках); у четвертій слід зафіксувати попередні знання школярів, на які можна спиратися, формуючи поняття; і нарешті, у п'ятій - завдання на повторення.

Залежно від ступеня загальності понять робота з їх формування (розкриття та поглиблення змісту) може проводитися протягом уроку, серії уроків або всього курсу. Проте незалежно від тривалості її можна поділити на три етапи. На першому етапі вчитель акти­візує попередні знання школярів, необхідні для формування певного поняття (причому не лише фактичні, а й теоретичні). На другому етапі вони доповнюються, поглиблюються - йде узагальнення знань аж до формування поняття і формування його наукового (не побу­тового) визначення. Оскільки сформоване поняття не є самоціллю, на третьому етапі передбачається практичне і теоретичне його вико­ристання: переосмислення в новій системі знань старих уявлень, наприклад, (про шлюб, сім'ю, громадянство, права дітей), а також переосмислення на основі засвоєного поняття попередніх знань, здо­бутих на уроках історії. Сформовані поняття використовуються та­кож як база для усвідомлення та розуміння більш складних і за­гальних (чи окремих) категорій. Слід зазначити, що використання понять є одночасно і їх апробацією, під час якої зміст поняття пог­либлюється, розширюється і набуває нових рис. Саме тому цей про­цес і є завершальним етапом у формуванні категорії.

Поділ навчальної роботи з формування понять на три етапи має умовний характер. На практиці вони настільки взаємопов'язані, що у чистому вигляді їх виділити доволі складно. Проте кожний з них обов'язковий, а дотримання наведеної схеми роботи - запорука ефективності засвоєння категорій. У досвідченого викладача мето­дика роботи з поняттями, як правило, доведена до автоматизму. А вчителю, який починає викладати теоретичний курс правознав­ства, варто врахувати під час підготовки до уроку кожну дрібницю.

63

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

Так, при вивченні теми «Національно-державний устрій України» програмою і підручником передбачено засвоєння близько двадцяти правових понять, а саме: «державний устрій», «унітарна держава», «державнатериторія», «територіальнийустрій», «автономнарес­публіка», «національний устрій» і «державна мова» тощо. Хоча біль­шість із них вузькі, а половина - частково відомі, кожне вимагає пояснення, кожне може бути засвоєне лише за умови дотримання всіх трьох етапів формування понять (підведення фактичної бази; узагальнення, формулювання і визначення поняття; його викорис­тання).

Усвідомлене й ефективне засвоєння учнями понять курсу пра­вознавства залежить від методів, які використовує вчитель при їх формуванні. Головною умовою результативності цієї роботи є ак­тивна пізнавальна діяльність школярів, яка здійснюється у процесі розповіді, бесіди, створення проблемних ситуацій, а також під час самостійної роботи з документами. Найбільш поширеним і водно­час ефективним методом організації активної пізнавальної діяль­ності школярів у процесі формування понять є бесіда з постановкою логічних завдань різного ступеня складності та створенням право­вих ситуацій. Саме у процесі такої бесіди можна спиратися на влас­ний досвід, на факти й узагальнення, засвоєні під час вивчення ін­ших шкільних дисциплін. А ось характер бесіди - індуктивний чи дедуктивний - залежить від співвідношення між знаннями, які вже є в учня, і тими фактами та узагальненнями, які належить засвої­ти, вивчаючи курс правознавства.

І практика викладання, і спеціальні методичні дослідження свід­чать, що головну роль у формуванні понять відіграє індуктивний метод. Його суть полягає у виведенні загального положення з ряду одиничних фактів або у мобілізації попередніх знань учнів, вико­ристанні нового матеріалу, здійсненні на цій основі логічних уза­гальнень і визначенні понять. Проте визнання пріоритету індук­тивної бесіди у формуванні понять зовсім не виключає можливості застосування методу дедукції. Суть його в цьому випадку поляга-тиме у підведенні під уже сформульоване теоретичне положення бази фактичних даних дещо вужчих понять, що розкривають зміст за­гальної категорії, підтверджують її визначення.

Слід додати, що при формуванні понять методи індукції та де­дукції настільки взаємопов'язані, що на практиці їх важко розме-

64