4. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями слуху

Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями слуху буде

залежати від ступеня цього порушення і рівня мовленнєвого розвитку.

Робота зі слабкочуючими дітьми. До категорії слабкочуючих від­носять тих дітей, порушений слух яких дозволяє їм хоча б у мінімаль­ному обсязі оволодівати мовленнєвою діяльністю самостійно без спе­ціального навчання. У дитини, що погано чує є часткове порушення діяльності аналізатора слуху. Тому вона намагається компенсувати свій недолік не за рахунок зору, а за рахунок неповноцінного слуху. Відхилення в пізнавальній діяльності таких дітей є вторинними.

Подолання порушення розвитку вимагає соціального за своєю природою цілісного впливу на особистість слабкочуючих дітей. У цьо­му спеціальному процесі коректуються або заново відтворюються най­більш важливі для людини психічні функції, їхні якості і властивості.

Завдяки спеціальному навчанню формуються мовлення і понятійне мислення, словесна пам'ять, створюються умови для розширення мо­жливостей компенсації дефекту як за рахунок розвитку і використання слухових даних, так і завдяки іншим збереженим аналізаторам.

Вирішальним засобом подолання відхилень у розвитку слабкочую­чих дітей є спеціальна система навчання мовленню, що передбачає особливу систему занять зі збагачення словника, уточнення звукового складу мовлення, засвоєння граматичної системи мови, оволодіння різними видами і формами мовленнєвої діяльності. Специфічним завданням в роботі з дітьми є формування мовлення, а не вивчення мо­им. У роботі передбачені заняття з розвитку навичок читання з губ, з розвитку і використання залишкового слуху. Для розвитку пізнавальної діяльності і мислення дітей використовуються письмо і читання, наоч­но-діяльнісні засоби і прийоми, що допомагають формуванню уявлень І понять спочатку наочно-образному, а потім і на абстрактному рівні узагальнень. Це спеціально створені ситуації, інсценізації, драматиза­ції, пантоміма. Усі ці засоби використовуються в поєднанні зі словес­ними засобами навчання.

Робота з глухими дітьми. Розглянемо два основних підходи до корекційно-педагогічної роботи з дітьми:

1) білінгвістичний підхід, що ґрунтується на включенні у систему головних засобів педагогічного впливу на глухих дітей жестової мови

поряд зі словесною.

Використання жестів у навчально-виховному процесі дозволяє збі-льшити обсяг навчальної інформації, прискорити її передачу і сприй­няття учнями. Це у свою чергу дозволяє розширити коло навчальних предметів і галузей знань, що сприяє більш широкому розвитку пізна-вальної діяльності, мислення глухих дітей;

2) навчання глухих словесній мові. У зв'язку з засвоєнням мовлен­ня розвивається словесно-абстрактне мислення. У глухих дітей пови­нна розвиватися мовна здатність як особливий вид мовної активності, цю допомагає інтуїтивно вгадувати зміст висловлювань у процесі спіл­кування.