4. Форми організації спеціальної освіти

Навчання дітей і дорослих з особливими освітніми потребами по­чиналося як індивідуальне. Історія спеціальної освіти наводить чис­ленні приклади спорадичних спроб індивідуального навчання глухих і сліпих дітей, переважно в домашніх умовах або в монастирях. Значна своєрідність порушення розвитку в кожного учня, дослідно- експериментальний шлях опробування методичних прийомів спеціа­льного навчання для кожного конкретного випадку, нечисленність пре­цедентів спеціального навчання - усе це визначало організацію індиві­дуального навчання стосовно дітей з особливими освітніми потребами. Індивідуальним було ремісниче і художнє навчання.

У сучасній спеціальній педагогіці індивідуальна форма організації навчання застосовується в деяких випадках. Коли дитина, що навча­ється, має важкі і множинні порушення в розвитку, у навчанні і вихо­ванні рекомендований саме індивідуальний підхід, тому що людина не здатна до роботи в умовах групи і колективу. У зв'язку з особливостя­ми її пізнавальної діяльності навчання такої дитини потребує безпере­рвної індивідуальної психолого-педагогічної підтримки і покрокового контролю, багаторазовості повторення, а її сенсорні і моторні системи відчувають значні утруднення у взаємодії з навколишнім світом. Таким чином організується навчання дітей з важкими формами розумової відсталості і супутніх порушень, сліпоглухих дітей на початкових стаді­ях їхнього навчання; коли у відповідності зі специфікою освітнього про­цесу, особливостями відхилень у розвитку, віковими особливостями (ранній вік) дитина має потребу в індивідуальній психолого-

педагогічній, логопедичній й іншій корекційній допомозі, що може до- повнюпати фронтальні заняття. Тут враховуються усі тонкощі і глибока своєрідність розвитку порушених функцій, систем, рівень індивідуаль­них досягнень і можливості просування конкретної дитини. Так, для дітей порушеним слухом проводяться індивідуальні заняття з фор­мування і розвитку в них вимови, розвитку залишкового слуху. Мов- леннєві порушення в різних категорій дітей коригуються переважно на індивідуальних заняттях. У ряді випадків психологічна допомога, пси- хокорекційна і психотерапевтична допомога надаються також в умовах індивідуальної роботи. Тривалість індивідуальних занять звичайно близько 20-30 хвилин.

Індивідуально-групова форма організації навчання у спеціальній освіті використовується як продовження індивідуальної, коли досягну­тий деякий корекційно-педагогічний ефект на індивідуальних заняттях. Наприклад, корекційні заняття (розвиток мовлення, навичок самооб- слуговування, орієнтування в просторі й ін.), особливо в умовах інтег­рованою навчання, передбачають можливість роботи з дітьми в малих і групах На більш пізніх етапах навчання, за умов досягнення певного корекціино-педагогічного ефекту, індивідуально-групова форма органі- зації навчання застосовується в роботі з дітьми, що мають комбіновані порушення, важкі форми розумової відсталості.

Класно-урочна система. Урок є однією з основних форм організа­ції навчального процесу. Урок, як і в загальноосвітній масовій школі, дозволяє організувати не тільки навчально-пізнавальну, але й інші види розвивальної діяльності дітей. Урок створює можливість для по- єднання фронтальної, групової й в меншому ступені індивідуальної роботи школярів. Його відмінність від інших організаційних форм на- вчальної роботи полягає у наступному: склад групи учнів постійний (хоча в умовах інтегрованого навчання можливо тимчасове об'єднання учнів у робочі групи за ознакою подібності рівня розвитку, темпів на- вчальної діяльності, характеру порушення в розвитку, характеру уроку, Сталість складу груп при цьому порушується: за одними ознаками діти працюють в одній групі, за іншими - об'єднуються в іншій групі); діяль- ністю всіх учнів з урахуванням можливостей і особливостей кожного з них керує вчитель; учні опановують знання безпосередньо на уроці. У той же час у спеціальній освіті існує система пропедевтичної роботи, завдяки якій підготовка до освоєння яких-небудь нових знань на тому або іншому уроці готується педагогом заздалегідь, через систему під- готовчих вправ, включених до структури інших уроків, індивідуальних занять, додаткових форм організації навчання.

У більшості випадків, особливо на початкових етапах навчання, уроки в спеціальній школі будуються за змішаному або комбінованим типом. Це пояснюється тим, що молодші школярі з відхиленнями в

розвитку не можуть засвоювати новий матеріал великими порціями; поясненню нового матеріалу передує підготовчо-пропедевтична робо­та, спрямована на актуалізацію відповідних знань і досвіду учнів або формування такого досвіду; кожна порція нового матеріалу потребує негайного його закріплення в діяльнісних, практичних формах вправ; на всіх етапах уроку необхідний покроковий, часто індивідуальний кон­троль засвоєння матеріалу, виявлення виникаючих освітніх утруднень.

У середніх і старших класах уроки набувають класичних ознак.

Уроки в спеціальній школі характеризуються широким використан­ням групових форм роботи. Це робота парами, бригадами. В основно­му це диференційовано-групові форми роботи, коли діти об'єднуються в групи в залежності від їхніх пізнавальних можливостей, темпів на­вчальної діяльності, завдань корекційно-освітнього процесу, а також бригадні, коли діти працюють (за власним бажанням або за вказівкою педагога) у тимчасових групах з метою виконання певного навчального завдання. Такі форми роботи використовуються на спеціальних (коре- кційних) уроках, наприклад, на уроках предметно-практичного навчан­ня. Групові форми роботи сприяють активізації діяльності дітей, більш повному залученню їх до навчального процесу, практичному засвоєн­ню умінь колективної діяльності і навичок соціальної поведінки, активі­зації мовленнєвої, розумової і комунікативної діяльності в умовах при­родної, ситуаційної мотивації спілкування, пізнання, міжособистісної взаємодії. Робота парами, бригадами дозволяє здійснювати взаємонавчання дітей, розвиває самостійність, ініціативність, відповідальність, почуття товариства, партнерства, готовності до взаємодопомоги.

Індивідуалізована форма роботи на уроці використовується у на­вчанні тих учнів, що значно відрізняються за своїми пізнавальними можливостями, темпами і обсягом пізнавальної діяльності від інших дітей.

До числа додаткових форм організації педагогічного процесу в за­кладах спеціальної освіти відносяться екскурсії, додаткові заняття, позакласні форми педагогічної роботи (наприклад, позакласне чи­тання, самопідготовка в спеціальній школі-інтернаті).

До числа допоміжних форм організації педагогічного процесу в спеціальній школі-інтернаті відносяться проведення факультативів, гурткової і клубної роботи, епізодичні заходи позакласної роботи (олімпіади, змагання, огляди, конкурси, вікторини, тематичні вечори, походи й експедиції).

Як основні, так і допоміжні і додаткові форми організації навчаль­ного процесу в спеціальних школах-інтернатах будуються з врахуван­ням особливих освітніх потреб учнів, їхніх можливостей участі в різних організаційних формах навчальної і виховної роботи.