5. Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
Вроджені і набуті захворювання й ушкодження опорно-рухового
апарата спостерігаються в 5-7% дітей. Існують такі види патології опорно-рухового апарату.
Захворювання нервової системи: дитячий церебральний параліч; поліомієліт.
Вроджена патологія опорно-рухового апарата: вроджений вивих стегна; кривошия; клишоногість і інші деформації стопи; аномалії розпитку хребта (сколіоз); недорозвинення і дефекти кінцівок; аномалії розвитку пальців кисті; артрогрипоз (уроджене каліцтво).
Набуті захворювання й ушкодження опорно-рухового апарата: травматичні ушкодження спинного мозку, головного мозку і кінцівок; поліартрит, захворювання скелету (туберкульоз, остеомієліт); системні
захворювання скелету (хондродистрофія, рахіт).
У дітей з порушеннями опорно-рухового апарата ведучим є руховий дефект (недорозвинення, порушення або втрата рухових функцій). Діагноз більшості дітей - церебральний параліч (89%). У цих дітей рухові розлади поєднуються з психічними і мовленнєвими порушеннями, тому більшість з них потребує не тільки лікувальної І соціальної допомоги, але й психолого-педагогічної і логопедичної корекції. Інші категорії дітей з порушеннями опорно-рухового апарата, як правило, не мають специфічних ознак пізнавальної діяльності і не потребують спеціального навчання і виховання. Але для всіх цих дітей необхідно створити особливі умови життя, навчання, подальшої трудової діяльності. У їхній соціальній адаптації визначаються два напрямки. За умовами першого, до дитини необхідно пристосувати навколишнє середовище. Для цього існують спеціальні технічні засоби пересування (візки, милиці, велосипеди), предмети побуту (тарілки, ложки, особливі вимикачі електроприладів), пандуси, з'їзди на тротуарах. Другий спосіб адаптації дитини з руховим дефектом - пристосування її самої до звичайних умов соціального середовища.
Розмаїтість рухових порушень у дітей з церебральним паралічем зумовлена дією ряду факторів, безпосередньо пов'язаних зі специфікою самого захворювання.
Порушення м'язового тонусу (за типом еластичності, ригідності, гіпотонії, дистонії). М'язовий тонус умовно називають рефлексом на пропріоцепцію, тобто відповіддю м'язів на самовідчуття. Для будь-якого рухового акта необхідний нормальний м'язовий тонус. Регулювання м'язового тонусу забезпечується узгодженою роботою різних ланок нервової системи.
Обмеження або неможливість довільних рухів (парези і паралічі). Залежно від ступеня ураження мозку може спостерігатися повна або часткова відсутність тих або інших рухів. Повна відсутність довільних рухів, зумовлена ураженням рухових зон кори головного мозку і провідних рухових (пірамідальних) шляхів, називається центральним паралічем, а обмеження обсягу рухів - центральним парезом. Обмеження обсягу довільних рухів зазвичай поєднується зі зниженням м'язової сили. Дитина утруднюється або не може підняти руки вгору, витягнути їх уперед, в боки, зігнути або розігнути ноги. Усе це негативно впливає на розвиток найважливіших рухових функцій і, насамперед, маніпулятивної діяльності та ходьби. При парезах страждають у першу чергу найбільш тонкі і диференційовані рухи, наприклад, ізольовані рухи пальців рук.
Наявність насильницьких рухів. Для багатьох форм ДЦП харак-
терні насильницькі рухи, що можуть виявлятися у вигляді гіперкінезів і тремору.
Порушення рівноваги і координації рухів (атаксія). У важких випад-
ках дитина не може сидіти або стояти без підтримки. Відзначається нестійкість ходи: діти ходять на широко розставлених ногах (з метою компенсації дефекту), похитуючись, відхиляючись убік. Порушення координації виявляються в неточності, невідповідності рухів (насамперед рук). Дитина не може точно взяти предмет і помістити його в задане місце; при виконанні цих рухів вона промахується, у неї спостерігається тремор. Порушено координацію тонких, диференційованих рухів. У результаті дитина відчуває труднощі в маніпулятивній діяльності і при письмі.
Порушення відчуття рухів (кінестезія). У дітей з церебральним паралічем буває ослаблене відчуття пози; у деяких - деформоване сприйняття напрямку руху (наприклад, рух пальців рук по прямій може відчуватися ними як рух по колу або вбік). Порушення відчуттів рухів ще більш збіднює руховий досвід дитини, спонукає до одноманітності в здійсненні окремих рухів, затримує формування тонких координованих рухів.
Недостатній розвиток ланцюгових настановних випрямних рефлексів (статокінетичних рефлексів). При недорозвиненні цих рефлексів дитині важко утримувати в потрібному положенні голову і тулуб. У результаті вона відчуває труднощі в оволодінні навичками самообслуговування, трудовими і навчальними операціями.
Синкінезії - мимовільні споріднені рухи, що супроводжують виконання активних рухів (наприклад, при спробі взяти предмет однією рукою відбувається згинання іншої руки; дитина не може розігнути зігнуті пальці рук, а при випрямленні всієї руки пальці розгинаються).
Рухові порушення в дітей з церебральним паралічем можуть мати різний ступінь важкості. У складних випадках дитина не опановує навички ходьби і маніпулятивної діяльності. Вона не може самостійно обслу-говувати себе. При середньому ступені рухових порушень діти навчаються ходити, але пересуваються непевно, часто за допомогою спеціальних пристосувань (милиці, канадські палички і т.п.). Вони не в змозі самостійно пересуватися містом, їздити в транспорті. Навички самообслуговування в них розвинуті не повністю, так само як і маніпулятивна діяльність. При легкому стулені рухових порушень діти ходять самостійно, впевнено, як у приміщенні, так і за його межами. Можуть самостійно їздити на міському транспорті. Вони цілком себе обслуговують, у них досить розвинута маніпулятивна діяльність. Однак у таких дітей можуть спостерігатися неправильні патологічні пози і положення, порушення коди, рухи недостатньо спритні, уповільнені. Знижена м'язова сила.
Для дітей з церебральним паралічем характерна своєрідна аномалія психічного розвитку, обумовлена раннім органічним ураженням головно-мі мозку і різними руховими, мовленнєвими і сенсорними дефектами. Важливу роль у розвитку психічних порушень відіграють обмеження діяльності, соціальних контактів, а також умови виховання й оточення.
Аномалії розвитку психіки при ДЦП включають порушення форму-
вання пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери й особистості.
Більшість дітей відрізняється низькою пізнавальною активністю, що виявляється у відсутності інтересу до занять, низькому рівні зосередженості, повільності і недостатній здатності до переключення психічних процесів. Низька розумова працездатність частково пов'язана з церебрастенічним синдромом, що характеризується швидко зростаючим стомленням при виконанні інтелектуальних завдань. Найбільш виразно він виявляється в шкільному віці при різних інтелектуальних навантаженнях. При цьому порушується цілеспрямованість діяльності, і
За рівнем інтелекту діти з церебральним паралічем є дуже різнорідною групою: одні відрізняються нормальним або близьким до нормального інтелектом, в інших спостерігається затримка психічного розвитку, в третіх діагностується олігофренія.
Для дітей з церебральним паралічем характерні розлади емоційно-вольової сфери. В одних дітей вони виявляються у вигляді підвищеної емоційної збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванні, в інших] - як загальмованість, сором'язливість, боязкість. Порушення поведінки можуть виявлятися у вигляді рухового розгальмування, агресії, реакцій протесту. У деяких дітей спостерігається стан повної байдужості,
У дітей з церебральним паралічем своєрідна структура особистості. Достатній інтелектуальний розвиток часто поєднується з невпевненістю в собі, відсутністю самостійності, підвищеною сугестивністю. Особистісна незрілість виявляється в наївності суджень, слабкій зоріє-нтованості в побутових і практичних питаннях. У дітей і підлітків легко формуються споживацькі установки, відсутні прагнення до самостійної практичної діяльності. Виражені труднощі соціальної адаптації впливають на формування таких рис особистості, як боязкість, сором'язливість, невміння постояти за свої інтереси. Це поєднується з підвищеною чутливістю, вразливістю, замкнутістю.
Основними цілями корекційної роботи при ДЦП є: надання дітям медичної, психологічної, педагогічної, логопедичної і соціальної допомоги, забезпечення максимально повної і ранньої соціальної адаптації, загального і професійного навчання. Дуже важливим є розвиток позитивного ставлення до життя, суспільства, родини, навчання і праці. Ефективність лікувально-педагогічних заходів визначається своєчасністю, системністю, комплексністю, безперервністю, наступністю в роботі спеціалістів навчально-реабілітаційної установи. Важлива умова комплексного впливу - узгодженість дій фахівців різного профілю: невропатолога, психоневролога, лікаря ЛФК, логопеда, дефектолога, психолога, вихователя. Необхідно виробити загальну позицію у роботі, яка передбачає обстеження, лікування, психолого-педагогічну і логопедичну корекцію.
Комплексний характер корекційно-педагогічної роботи. Це означає постійне врахування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних
порушень у роботі з розвитку дитини. Необхідною є загальна стимуляція (розвиток) усіх сторін психіки, мовлення і моторики, а також попередження і корекція їхніх порушень.
Для навчання і виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарата створюється корекційна установа VI виду для відновлення, формування і розвитку рухових функцій, корекції недоліків психічного і мо-вленнєвого розвитку дітей, їхньої соціально-трудової адаптації, інтеграції в суспільство на основі спеціально організованого рухового режиму і предметно-практичної діяльності. Корекційна установа VI виду здійснює освітній процес відповідно до рівнів загальноосвітніх програм трьох ступенів загальної освіти: 1 ступінь - початкова загальна освіта (нормативний термін оволодіння - 4-5 років); 2 ступінь - основна загальна освіта (нормативний термін оволодіння - 6 років); 3 ступінь - середня (повна) загальна освіта (нормативний термін оволодіння - 2 роки).
На 1 ступіні загальної освіти вирішуються завдання комплексної корекції, спрямованої на формування всієї рухової сфери вихованців, їхньої пізнавальної діяльності і мовлення.
На 2 ступіні загальної освіти закладається фундамент навчальної і трудової підготовки, продовжується корекційно-розвивальна робота з розвитку рухових, розумових, мовленнєвих навичок і умінь, що забезпечують соціально-трудову адаптацію вихованців.
На 3 ступіні загальної освіти завершується навчання вихованців за загальноосвітніми програмами, створюються умови для свідомого й активного включення їх у життя суспільства.
Трудове навчання будується з урахуванням можливостей, інтересів вихованців, передбачає систему трудотерапії, спрямовану на відновлення, компенсацію і розвиток трудових умінь і навичок, є основою дня професійної підготовки.
Література
Бадалян Л.О., Журба Л.Т., Тимонина О.В. Детский церебральный паралич.-К., 1988.-328 с.
Ермаков В.П., Якунин Г.А. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. - М, 1990. - 223 с.
Коррекционная педагогика/ Под ред. Б.П. Пузанова. - М., 1998.
Мастюкова Е.М., Ипполитова М.В. Нарушение речи у детей с церебральным параличом. - М, 1985. - 190 с.
Тигранова Л.И. Умственное развитие слабослышащих детей. - М., І978.
Тингей-Михаэлис К. Дети с недостатками развития.- М., 1988.- 240 с.
Тупологов А.С. Коррекционно-педагогическая работа в системе пЬразования детей с нарушениями умственного и физического разви-іия детей // Дефектология. 1994. № 4.
Яшкова Н.В. Наглядное мышление глухих детей. - М., 1988.
- 21100, М. Вінниця, вул. 600-річчя 19
- 4. Принципи корекційно-педагогічної діяльності
- Практикум 1 семінар 1. Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки
- План заняття
- II. Практикум
- Індивідуальні завдання
- Лекція 2. Поняття соціально-лсихолопчної дезадаптації
- 1. Категорія адаптації в онтогенезі
- 2. Фактори соціально-психологічної дезадаптації
- 3. Механізми розвитку адаптаційних порушень
- 4. Сутність девіантної поведінки
- 5. Теорії формування девіантної поведінки
- 1. Методичні підходи до організації корекційно-розвивальної освіти
- 2. Загальнопедагогічні принципи й основні напрями корекцій-но-розвивальної освіти
- 3. Форми корекційно-розвивал ьного освітнього процесу
- 4. Корекційно-розвивальна програма, її структура і місце у системі змісту освіти
- 5. Корекція мотивації навчальної діяльності учнів групи ризику
- Порушень
- 1. Стратегія профілактики і корекції адаптаційних порушень
- 2. Форми і методи педагогічної корекції адаптаційних порушень і
- Спеціальні методи педагогічної корекції
- 3. Шляхи профілактики недисциплінованості
- 4. Корекційні прийоми роботи з учнями, які мають недоліки соціально-особистісного розвитку
- 5. Напрями і методи педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей
- 1. Шкільний консиліум як форма взаємодії суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- 2. Завдання, принципи, етичні норми роботи консиліуму
- 3. Функції суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- II. Практикум
- 2. Шкільні стреси: соціально-педагогічна допомога дитині.
- 3. Проблеми адиктивної поведінки: умови профілактики, ме тоди корекції.
- 4. Соціальні страхи підлітків: соціально-педагогічна допомога в їх подоланні.
- 5. Шкільна тривожність: види, методики вивчення, корекційна допомога.
- 6. Місце адаптації у соціальному розвитку дитини.
- 7. Аналіз факторів соціально-психологічної дезадаптації (за матеріалами лекції)
- II. Практикум
- Карта бесіди
- Карта спостережень за поведінкою учнів у школі
- Індивідуальні завдання
- II. Практикум
- 1. Підготуйте реферат на тему:
- 2. На основі аналізу поданої нижче літератури про різні типи адаптаційних порушень підготуйте реферат, який повинен містити:
- 1. Корекція агресивної поведінки дітей.
- 2. Формування навичок вольової регуляції у девіантних підлітків.
- 3. Профілактика суїцидальної поведінки підлітків.
- 4. Корекція поведінки дітей з симптомами ранньої злодійкуватості.
- 11. Сенс життя та цінності дітей "групи ризику"
- II. Практикум
- 1. Підготуйте реферат на тему:
- 2. Напишіть характеристику учня з низькою успішністю ( за ма теріалами спостережень на практиці в школі).
- II. Практикум
- Індивідуальні завдання
- 1. Поняття «норма» і «аномалія» у психічному розвитку дитини
- 4. Класифікація відхилень у розвитку дітей
- 5. Діагностика відхилень у розвитку дитини
- 1. Загальна характеристика групи дітей із затримкою психічного розвитку (зпр)
- 2. Специфічні умови навчання і виховання дітей із зпр
- 3. Психолого-педагогічна характеристика учнів з порушеннями Інтелекту
- 4. Мета корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми
- 1. Загальна характеристика дітей з порушеннями зору
- 2. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору
- 3. Загальна характеристика дітей з порушеннями слуху
- 4. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями слуху
- 5. Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- Лекція 9. Корекційно-реабілітаційна робота з дітьми, що мають порушення мовлення, поведінки, спілкування
- 2. Особливості корекційної роботи з дітьми, що мають пору* шення мовлення
- 4. Особливості навчання дітей з аутизмом
- 1. Зміст освіти дітей з особливими потребами
- 2. Принципи спеціальної освіти
- 3. Технології і методи фахової освіти
- 4. Форми організації спеціальної освіти
- 5. Засоби забезпечення корекційно-освітнього процесу в системі фахової освіти
- Лекція 11. Сучасна система спеціальних освітніх послуг
- 1. Медико-соціально-педагогічний патронаж і рання корекцій-мо-педагогічна допомога дітям з відхиленнями в розвитку
- 2. Шкільна система корекційно-педагогічної допомоги
- 3. Програми реабілітації освіти молоді і дорослих з обмеженою працездатністю
- 4. Соціально-педагогічна допомога особам з обмеженими можливостями
- 5. Психолого-медико-педагогічна консультація (пмгік)
- 1. Причини появи нових пріоритетів у системі спеціальної освіти
- 2. Людина з обмеженими можливостями в суспільстві. Сучасне поняття інтеграції
- 3. Моделі інтегрованого навчання. Спільне навчання в звичайному класі масової школи
- 4. Співробітництво спеціальної освітньої установи, родини і громадських організацій
- 5. Корекційні вміння й особистісні якості, необхідні педагогові
- 6. Стилі взаємовідносин педагога і вихованця
- II. Практикум
- Семінар 9. Особливості навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку
- План заняття
- II Практикум
- II. Практикум
- Семінар 11. Особливості корекційно-
- Порушення мовлення, поведінки, спілкування
- II. Практикум
- II. Практикум