3. Механізми розвитку адаптаційних порушень
Говорити про порушення рівноваги, гармонійних відносин з сере-довищем можна лише в тих випадках, коли на певному етапі ця рівно-вага і гармонія існували, але через певні обставини порушилися. Про- те частішими в шкільному житті є випадки, коли гармонійні відносини між дитиною і шкільним середовищем не склалися з початку. Початкові фази адаптації не переходять у фазу стійкого пристосування, оптима-льного функціонування, а навпаки, вступають у дію механізми дезада-птації, що призводить зрештою до більш-менш вираженого конфлікту особистості з середовищем.
Спираючись на сучасні уявлення про людину як про біосоціальну єдність, можна стверджувати, що механізми дезадаптації деформують всі сфери індивідуальної організації і виявляються відповідно на соціа-льному (педагогічному), психологічному і фізіологічному рівнях. Залежно від того, на якому рівні виявляються адаптаційні порушення, можна говорити про стани ризику шкільної дезадаптації: академічного ри-зику, соціального ризику, ризику щодо здоров'я, а також комплексного ризику. Первинно адаптаційні порушення проявляються на першому, найбільш залежному від середовища рівні індивідуальної організації -соціальному (педагогічному). У разі неприйняття необхідних для їх усунення заходів адаптаційні порушення закономірно поширюються на більш глибокі рівні: психологічний і фізіологічний.
Педагогічний рівень шкільної дезадаптації.
Педагогічний рівень шкільної дезадаптації є найбільш очевидним дня шкільних працівників. Він виявляється в проблемах дитини у на-вчанні (діяльнісний план) і оволодінні новою соціальною роллю - рол- лю учня (план відносин).
У діяльнісному плані за умов несприятливого для дитини розвитку подій первинні труднощі у навчанні (І етап) переростають у прогалини її знаннях (II етап), у відставання в засвоєнні навчального матеріалу з одного або декількох предметів (III етап), у неуспішність часткову або загальну (IV етап) і як можливий крайній випадок - у відмову від навчання (V етап).
У плані відносин негативна динаміка виражається в тому, що напруженість, яка виникла спочатку на основі невдач у навчальній діяльності, у відносинах дитини з вчителем і батьками (І етап) переростає у смислові бар'єри (II етап), в епізодичні (НІ етап) і згодом систематичні конфлікти (IV етап), як крайній випадок - в розрив особистісно-значущих для учня відносин (V етап).
Психологічний рівень шкільної дезадаптації.
Неуспішність у навчальній діяльності та зумовлене нею неблаго-
получчя у відносинах з особистісно-значущими людьми не можуть за-лишити дитину байдужою. Вони негативно впливають і на більш глибокий рівень її індивідуальної організації - психологічний, безпосередньо позначаються на формуванні характеру дитини, її життєвих установок, спрямованості в цілому. Спочатку у дитини виникає почуття тривожності, незахищеності, уразливості в ситуаціях, пов'язаних з навчальною діяльністю. Дитина пасивна на уроці, під час відповідей напружена, скута; на перервах не може знайти собі заняття, вважає за краще знаходитися поряд з дітьми, але не вступає з ними в контакт; у емоційній сфері переважає тривога, легко плаче, червоніє, ніяковіє навіть при щонайменшому зауваженні вчителя {І етап розвитку адаптаційних порушень на психологічному рівні). Прагнучи в міру сил змінити ситуацію І і констатуючи марність своїх зусиль, дитина починає інстинктивно захищатися від надвисоких для неї навантажень, непосильних вимог. 1 Первинна напруженість знижується завдяки зміні ставлення до навчальної діяльності, яка перестає розглядатися як значуща. У дитини з'являються (II етап розвитку адаптаційних порушень) і закріплюються (III етап) різні реакції психологічного захисту: на уроках вона постійно відволікається, дивиться у вікно, займається сторонніми справами. А і оскільки вибір способів компенсації незадоволеної природним чином | потреби в успіху у дітей обмежений, то самоствердження часто набуває форми протидії шкільним нормам, порушень дисципліни {IV етап розвитку адаптаційних порушень). Починається формування більш-менш усвідомлюваних дитиною способів протесту проти непрестижно- го статусу в соціальному середовищі. Розрізняють способи активного і пасивного протесту, що залежать, ймовірно, від психічної конституції дитини - сильного або слабкого типу її нервової системи. У молодшому шкільному віці реакція активного протесту виражається в тому, що дитина стає неслухняною, порушує дисципліну на уроках, на перервах виявляє негативізм до однокласників, свариться з ними, заважає їм гратися. В емоційній сфері афективна напруженість виражається у вигляді спалахів роздратування, гніву.
У міру дорослішання реакція активного протесту виражається в тому, що дитина шукає і стверджує себе в інших видах діяльності, які заміщають навчання і стають для неї ведучими, емоційно-значущими. І У них вона стверджує себе як особистість, отримує визнання. Сама діяльність при цьому може мати різну соціальну спрямованість: соціа- льно схвалювану, наприклад, заняття в різних студіях, гуртках, спорти- вних секціях або ж асоціальну - участь на посильних ролях у крадіжках, кримінальному бізнесі.
Реакції пасивного протесту, як правило, обирають безініціативні, залежні діти. У молодшого школяра це виявляється в тому, що він рідко піднімає руку на уроці, лише формально виконує вимоги вчителя, на пе-
рервах поводиться пасивно, прагне самотності, не виявляє інтересу до колективних ігор; у емоційній сфері у нього переважають депресивні настрої, страхи. Не отримуючи такої необхідної і нерозривно пов'язаної з успіхом у навчанні радості від життя, ці діти нерідко знаходять її у вживанні наркотичних речовин, в токсикоманії. Іноді такі діти на певному етапі усвідомлюють всю безперспективність свого майбутнього і в їх душі виз-ріває внутрішній конфлікт між «хочу» і «можу», що руйнує особистість (V шип розвитку адаптаційних порушень). Якщо обставини складаються так, що цей конфлікт зріє на тлі повної душевної самотності, розриву всіх соці-альних зв'язків, то спосіб його вирішення може бути дуже непередбачува-ним. Саме у таких випадках можливі прояви дитячого суїциду.
Характеризуючи соціально і педагогічно занедбаних молодших школярів, Р.В.Овчарова відзначає, що, як правило, такі діти відрізня-ються негативною самооцінкою. Вони менш соціально адаптовані, недовірливі, надмірно вразливі, мають слабку інтуїцію в сфері міжособи-стісних стосунків. У їх поведінці часто спостерігаються негативізм, упертість, егоцентризм. Занедбані діти примітивно підходять до вирішення своїх проблем. У них погана увага, швидка стомлюваність. Вони гостро реагують на невдачі, не впевнені в собі, відрізняються нестійким настроєм, важко адаптуються до нових умов. Багатьом таким дітям властива гіперактивність, що виражається в слабкій концентрації уваги, підчищеній моторній активності, розосередженості, відсутності страху в ситуаціях підвищеного ризику, ігноруванні соціальних вимог і культурних норм. У відносинах з дорослими занедбані діти чутливі до погроз, боязкі. Вони легко виходять зі стану рівноваги, постійно передчувають невдачі, часто мають поганий настрій. Занедбана дитина намагається компенсувати своє становище агресивністю, схильністю до демонстра-тивних вчинків з метою привернути до себе увагу. Занедбані молодші школярі надмірно чутливі до ставлення тих, хто їх оточує, причому позицію дорослих вони пов'язують у першу чергу з оцінювальною діяльністю вчителя. В більшості випадків вони відчувають себе нерозумними, поганими учнями, неприйнятими, нелюбимими. Ці відчуття під-вищують їх тривожність, роблять їх соціально боязкими, знижують рівень домагань. Педагогічно занедбані молодші школярі характеризуються дисгармонією мотивів навчання, неадекватним рівнем домагань, низькою навчально-пізнавальною активністю, незбалансованістю розпитку пізнавальних процесів, слабким оволодінням основними навчальними уміннями, високим рівнем тривожності. Домінуючими мотивами навчання виступають мотиви уникнення неприємностей і прагнення до благополуччя у навчальній ситуації, що пов'язано зі шкільною неуспішністю і відповідними санкціями з боку педагогів і батьків.
Накопичення у дитини негативних емоційних реакцій призводить до порушення її душевної рівноваги, що виявляється в пригніченості,
млявості, плаксивості, дратівливості, немотивованих страхах, тривожності або розгальмованості, підвищеній руховій активності, некерованості. Такі стани дезорганізують дитину, викликають неадекватні реакції на педагогічні дії, наслідком чого стає важковиховуваність.
Інакше складається психологічна реакція дитини на шкільні труднощі, якщо вона знаходить розуміння у близьких, значущих для неї осіб -вчителів, батьків, які надають допомогу. В цьому випадку тривожність, яка виникає спочатку, поступається місцем активному бажанню виправдати очікування дорослих, що мобілізує вольові ресурси дитини.
Фізіологічний рівень шкільної дезадаптації.
Найбільш вивченим на сьогоднішній день, але одночасно найменш усвідомлюваним педагогами слід вважати механізм впливу шкільних проблем на здоров'я дитини. Адже саме тут, на фізіологічному рівні індивідуальної організації людини замикаються як переживання, зумовлені неуспішністю в навчальній діяльності, конфліктним характером відносин, так і непомірні витрати часу і сил на навчання. Питання про те, як школа, шкільне життя впливають на здоров'я дітей, є предметом вивчення фахівців з шкільної гігієни.
Дослідження свідчать, що у дітей вже в першому класі спостерігається зростання відхилень у нервово-психічній сфері (до 54%), порушень зору (45%), постави і стопи (38%), захворювань органів травлення (30%). До дев'ятого класу кількість здорових дітей зменшується в 4-5 разів. На етапі випуску з школи лише 10% учнів можуть вважатися здоровими. У 40-50% випускників виявляються хронічні патології, у 45-50% - морфофункціональні відхилення. При цьому наголошується, що в переважній більшості випадків хронічні захворювання у дітей «виросли» з попередніх морфофункціональних відхилень.
Слід зазначити, що в попередженні хвороб, збереженні здоров'я дітей вирішальна роль належить не медицині і системі охорони здоров'я, а тим соціальним інститутам, які визначають спосіб життя дитини: сім'ї і школі. Тому сьогодні все наполегливіше висловлюється думка, що на етапі шкільного життя саме школа і педагоги повинні виконувати одну з найважливіших функцій профілактики порушень психічного І психосоматичного здоров'я дітей.
- 21100, М. Вінниця, вул. 600-річчя 19
- 4. Принципи корекційно-педагогічної діяльності
- Практикум 1 семінар 1. Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки
- План заняття
- II. Практикум
- Індивідуальні завдання
- Лекція 2. Поняття соціально-лсихолопчної дезадаптації
- 1. Категорія адаптації в онтогенезі
- 2. Фактори соціально-психологічної дезадаптації
- 3. Механізми розвитку адаптаційних порушень
- 4. Сутність девіантної поведінки
- 5. Теорії формування девіантної поведінки
- 1. Методичні підходи до організації корекційно-розвивальної освіти
- 2. Загальнопедагогічні принципи й основні напрями корекцій-но-розвивальної освіти
- 3. Форми корекційно-розвивал ьного освітнього процесу
- 4. Корекційно-розвивальна програма, її структура і місце у системі змісту освіти
- 5. Корекція мотивації навчальної діяльності учнів групи ризику
- Порушень
- 1. Стратегія профілактики і корекції адаптаційних порушень
- 2. Форми і методи педагогічної корекції адаптаційних порушень і
- Спеціальні методи педагогічної корекції
- 3. Шляхи профілактики недисциплінованості
- 4. Корекційні прийоми роботи з учнями, які мають недоліки соціально-особистісного розвитку
- 5. Напрями і методи педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей
- 1. Шкільний консиліум як форма взаємодії суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- 2. Завдання, принципи, етичні норми роботи консиліуму
- 3. Функції суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- II. Практикум
- 2. Шкільні стреси: соціально-педагогічна допомога дитині.
- 3. Проблеми адиктивної поведінки: умови профілактики, ме тоди корекції.
- 4. Соціальні страхи підлітків: соціально-педагогічна допомога в їх подоланні.
- 5. Шкільна тривожність: види, методики вивчення, корекційна допомога.
- 6. Місце адаптації у соціальному розвитку дитини.
- 7. Аналіз факторів соціально-психологічної дезадаптації (за матеріалами лекції)
- II. Практикум
- Карта бесіди
- Карта спостережень за поведінкою учнів у школі
- Індивідуальні завдання
- II. Практикум
- 1. Підготуйте реферат на тему:
- 2. На основі аналізу поданої нижче літератури про різні типи адаптаційних порушень підготуйте реферат, який повинен містити:
- 1. Корекція агресивної поведінки дітей.
- 2. Формування навичок вольової регуляції у девіантних підлітків.
- 3. Профілактика суїцидальної поведінки підлітків.
- 4. Корекція поведінки дітей з симптомами ранньої злодійкуватості.
- 11. Сенс життя та цінності дітей "групи ризику"
- II. Практикум
- 1. Підготуйте реферат на тему:
- 2. Напишіть характеристику учня з низькою успішністю ( за ма теріалами спостережень на практиці в школі).
- II. Практикум
- Індивідуальні завдання
- 1. Поняття «норма» і «аномалія» у психічному розвитку дитини
- 4. Класифікація відхилень у розвитку дітей
- 5. Діагностика відхилень у розвитку дитини
- 1. Загальна характеристика групи дітей із затримкою психічного розвитку (зпр)
- 2. Специфічні умови навчання і виховання дітей із зпр
- 3. Психолого-педагогічна характеристика учнів з порушеннями Інтелекту
- 4. Мета корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми
- 1. Загальна характеристика дітей з порушеннями зору
- 2. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору
- 3. Загальна характеристика дітей з порушеннями слуху
- 4. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями слуху
- 5. Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- Лекція 9. Корекційно-реабілітаційна робота з дітьми, що мають порушення мовлення, поведінки, спілкування
- 2. Особливості корекційної роботи з дітьми, що мають пору* шення мовлення
- 4. Особливості навчання дітей з аутизмом
- 1. Зміст освіти дітей з особливими потребами
- 2. Принципи спеціальної освіти
- 3. Технології і методи фахової освіти
- 4. Форми організації спеціальної освіти
- 5. Засоби забезпечення корекційно-освітнього процесу в системі фахової освіти
- Лекція 11. Сучасна система спеціальних освітніх послуг
- 1. Медико-соціально-педагогічний патронаж і рання корекцій-мо-педагогічна допомога дітям з відхиленнями в розвитку
- 2. Шкільна система корекційно-педагогічної допомоги
- 3. Програми реабілітації освіти молоді і дорослих з обмеженою працездатністю
- 4. Соціально-педагогічна допомога особам з обмеженими можливостями
- 5. Психолого-медико-педагогічна консультація (пмгік)
- 1. Причини появи нових пріоритетів у системі спеціальної освіти
- 2. Людина з обмеженими можливостями в суспільстві. Сучасне поняття інтеграції
- 3. Моделі інтегрованого навчання. Спільне навчання в звичайному класі масової школи
- 4. Співробітництво спеціальної освітньої установи, родини і громадських організацій
- 5. Корекційні вміння й особистісні якості, необхідні педагогові
- 6. Стилі взаємовідносин педагога і вихованця
- II. Практикум
- Семінар 9. Особливості навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку
- План заняття
- II Практикум
- II. Практикум
- Семінар 11. Особливості корекційно-
- Порушення мовлення, поведінки, спілкування
- II. Практикум
- II. Практикум