46. Ідеї родинного виховання у працях відомих особистостей.

Макаренко А. С. (1888-1939): 1) на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини; 2) авторитет сім'ї і батьківський приклад як головна умова сімейного виховання та особлива форма передачі соціального та морального досвіду; 3) залежність від того, як поводяться із дитиною дорослі, які почуття й ставлення виявляють до неї близькі люди, сприйняття світу дитиною або як привабливого, або як такого, що її відштовхує; 4) співпраця батьків із різноманітними громадськими та навчально-виховними установами; 5) виховати правильно легше, ніж перевиховати; 6) суворі вимоги до поведінки батьків

Види авторитету: 1)“авторитет придушення”: базується на приму сі залякуванні, сприяє формуванню у дітей жорстокості, агресивності, схильності до брехні; як наслідок виростають або безвільні та забиті, або нікчемні люди, самодури; 2)“авторитет віддалі”: намагання тримати дітей віддалік від своїх інтересів, справ, думок, зверхній тон. Протилежність — панібратство. 3)“авторитет чванства”: вихваляння винятковістю, приниження колег та опонентів; 4)“авторитет педантизму”: покарання за найменшу провину, кожне слово — наказ; 5)“авторитет резонерства”: моралізування з будь-якого приводу; 6)“авторитет любові”: сліпа любов, забагато пестощів, нескінченні ласки та поцілунки, відсутність вимог та відмови. Протиставлення — вчення про вимогливу любов; 7)“авторитет доброти”: потурання дітям, батьки готові на все, аби лиш дітям було добре; 8)“авторитет підкупу”: “оплата” вчинків дитини подарунками, обіцянками (найаморальніший вид); 9)“авторитет дружби”: діти виховують батьків, сміються з батьків, грубо обзиваються, повчають на кожному кроці.

Провідні напрями сімейного виховання: трудове — виховання трудових навичок, полягає у постановці певного завдання, яке дитина може виконати , застосовуючи той чи інший трудовий засіб, методи і способи: прохання (дає цілковиту свободу вибору, застосовується коли дитина охоче виконає завдання), доручення (має бути спокійне, впевнене, ділове), примус (від простого повторення до грізного, не варто застосовувати фізичний примус); моральне - “виховання культури соціальної людини”, мета — виховати дітей так, щоб вони ставилися до кохання як до глибокого і серйозного почуття, щоб свою насолоду, своє кохання та щастя вони реалізували в сім'ї; статеве виховання, важливою умовою якого є правильний режим, встановлений у сім'ї та школі, виховання цнотливості, що здійснюється зо допомогою бесід (окремо з хлопцями та дівчатками), що торкається питань статевої гігієни, статевої моральності, про чоловічу та жіночу гордість, венеричні захворювання; економічне виховання (економічне), за допомогою якого виховується колективізм, чесність, дбайливість, ощадливість, відповідальність тощо

Вплив структури сім'ї на виховання дитини: 1) відсутність одного з батьків → неідентичність рольових функцій батька і матері, діти тривалий час проводять без нагляду, неконтрольовані, контактують з аморальними людьми; 2)сварки між батьками, погані стосунки → нервовість, недовірливість, прихованість поведінки дітей; 3) багатодітна родина — ширші виховні можливості, сприятливі умови для формування колективістської спрямованості, що, однак, не підтверджується сучасними дослідженнями, згідно з якими виховні можливості багатодітної родини реалізуються лише за умов моральної спрямованості способу життя сім'ї.

В. О. Сухомлинський Роль батьківської влади в сім'ї. Мудрість батьківської любові полягає у 1) вмілому розкритті перед дітьми справжніх радощів життя; 2) переконливість у тому, що мати і батько існують для того, щоб приносити радість дитині. “Види любові”: любов-замилування — батьки радіють кожному крокові дитини, не зважаючи на те, до чого він може призвести, діти сідають на шию батьків, стає розбещеною, перетворюється на маленького диктатора; “любов-відкуп” - батьки переконані, що забезпечуючи матеріальні потреби виконують свій батьківський обов'язок, дітей оточує атмосфера духовної порожнечі, убогості, знеособлено емоційно-моральний світ людини, дитина відчуває себе непотрібною в сім'ї; “деспотична любов” - постійні докори створюють обстановку справжнього пекла, батьки б'ють дитину, виставляють на посміх перед сусідами, не вміють користуватися владою. Умови успішного здійснення батьківської влади: 1) вимоги батька й матері повинні бути розумними та одностайними; 2) вимоги повинні виражатися не лише в заборонах, а й у спонуканні до певних позитивних дій; 3) вміння глибоко проникати у почуття та бажання дітей, іноді можна дозволяти те, що не зовсім бажано; 4) уважність та чуйність до внутрішнього світу дитини, відчуття межі де закінчується пряма батьківська влад і починається інтимний світ дитини; 5) неприпустиме пряме та грубе втручання батьків у питання товаришування та дружби дітей.

Взаємозв'язок сім'ї та школи у вихованні. 1) Ні школа без сім'ї, ні сім'я без школи не можуть упоратися з найтоншими. Найскладнішими завданнями становлення дитини. 2) Важливість трудового загартування дітей: “там, де джерелом радості дитини, підлітка є праця для людей, суспільства, зовсім немає покарань”. 3) Формування культу батька та матері — виховання цінування їх праці, поваги до батьків, вчив не завдавати їм образи, болю, прикрощів, страждання, радив бути чесним, працьовитим, правдивим, дорожити честю сім'ї, берегти здоров'я батьків, бути чуйним до них. Утвердження культу матері в духовному житті людини вимагає від педагога мудро й піднесено говорити про високу материнську місію. Роль батька визначається його відповідальністю, чий моральний обов'язок і відповідальність мужчини вимагають від нього бути головним годувальником у сім'ї. Мірою відповідальності батька визначається міра синівського підкорення. В образі батька виражається людська відповідальність за народження дитини, його треба поважати за те, що він відповідальний і зобов'язаний.