62. Функції класного керівника

(книга Марушкевич): виховна, організаторська, методично-інформаційна, координаційна, соціально-спрямовуюча.

Виховна, включає вплив через систему заходів на формування наукового світогляду вихованців, їх емоційних, духовно-моральних, вольових, етичних, естетичних фізичних, професійних якостей. Вихов. функц. Здійснюєтьсяу повсякденній роботі, передбачає постійний вплив педагога на свідомість учнів.

Організаторська функція полягає в ініціюванні організації виховних заходів, їх попередній підготовці(плануванні, проектуванні якісної реалізації задума), проведенні заходу, підведенні підсумків та забезпеченні об’єктивної оцінки здійсненого, аналізі досягнутих результатів.

Кординаційна функція виглядає як узгодження, приведення до відповідності якихось задумів, розмежування часу їх реалізації з часом реалізації інших планів, тощо.

Соціально-спрямовуюча ф. має на меті спрямування життєдіяльності молоді з урахуванням її потреб та потреб суспільства, взаємостосунків в ньому, поділів його на групи, партії, течії.

Класн. Керівник, куратор повинен сприяти участі вихованців у громадських організаціях, забезпеченню реалізації положень чинного законодавства щодо пільг молоді, отриманню академічних відпусток у разі потреби, поновленню після відрахування.

+ (интернет) Діагностична функція класного керівника передбачає психолого-педагогічне вивчення окремих учнів класу (групи) і всього класу (групи) в цілому. За допомогою діагностичних методик класний керівник отримує дані про стан педагогічного процесу, якості навчання й виховання, рівень знань і вихованості школярів, обробляє ці дані, аналізує й оцінює їх, коректує і прогнозує розвиток педагогічного процесу та учнів.

Стимулююча функція полягає у своєчасному виявленні досягнень і недоліків у формуванні й розвитку особистості учня і застосуванні заходів, спрямованих на закріплення, зміцнення і розвиток позитивних зрушень та блокування й усунення негативних рис.

Організаторська функція передбачає уміння залучати колектив класу і кожного учня до різних видів виховної діяльності: пізнавальної, що сприяє збагаченню уявлень учнів про навколишню дійсність;суспільно корисної, спрямованої на загальну користь і благо;ціннісно-орієнтаційної, яка сприяє розкриттю учням духовних та матеріальних соціально значущих цінностей і орієнтації їх на адекватну поведінку;художньо-творчої, по можливості сприяє реалізації індивідуальних творчих задатків та здібностей;вільного спілкування, організації дозвілля учнів,тощо.

Комунікативна функція:

-допомога у встановлені та регулюванні міжособистісних стосунків в дитячому та підлітковому середовищі, допомога в розвитку спілкування, допомогти кожному адаптуватися в колективі, завоювати визнання, посісти серед однолітків соціальний статус, що його задовольняє;

-побудова оптим. взаємостосунків „учитель - учень”, „учитель - батьки”, „бат - учень”;

-допомога учням в налагодженні стосунків з оточуючими людьми, соціумом;

63. Напрямки виховної роботи класного керівника (підр. Марушкевич)

Напрями виховання: Розумове, Духовно-моральне, Працелюбності, Економічне, Свідомої дисципліни, Естетичне, Етичне, Фізичне, Екологічне, Санітарно-гігієнічне.передбачуть формування головних цінностей(добра, пради,тсовісті, любові, честі, чесності, гідності, патріотичності, і тд).

Розумове -процес оволодіння знаннями, навичками та уміннями, розвитку пізнавальних здібностей, наукового світогляду. Включає постійне поповнення своїх знань, датністю логічно обгрунтовувати власні думки та положення наукових праць, регулярно підвищувати мовленеву культ-ру та культ-ру розумової діяльності, вдосконалювати комунікатвні здібності, займатися самоосвітою та самовихованням. головне- забезпечення інтелектуального розвитку майбутньої еліти країни.

Духовно-моральне - передбачає засвоєння правил, принципів, норм поведінки молоді стосовно суспільства. Розвиток умінь оцінювати поведінку сусп-ва, значення громад-ких явищ, дії груп та політичні процеси і тд. Рівень моральної вихованності виявляеться проявами почуттів вихованця.

Виховання працелюбності - спрям-не на вироблення поваги до праці та її наслідків, формування впевненності у перевагах труд. діяльн-ті у плані забезпечення свого майбутнього та намайб. нащадків.

Економічне - перд-є оволодіння молоддю знаннями з економічної галузі для подальшої орган-ії своєї професійної життєдіяльності, забезпечення функціонув-я майб. сімї .

Виховання свідомої дисципліни - формув. свідоглядних позицій, поглядів, переконань, щодо усвідомлення значущості порядку, певних норм співжиття, співпраці, поведінки в колективі, суспільстві. корист-ся методом переконання.

Естетичне вих. забезпечує умову підвищення культури праці, спілкування, поведінки тощо. Полягає у залученні молоді до пізнання нею багатовікової естетичної культури, закладеної у народ. творчості та діяльності. Завд. естет. вихов.: вироблення уміння сприймати прекрасне у природі, мистецтві, повсякд. житті.; роз-ток естетичного смаку, здатності відрізнити красиве та потворне; виховання бажання вносити естетичне та позитивне в своє оточення.

Етичне вихов. найбільш задіяне у сфері відпрацюванння мовного етикету.(вороблення вміння спілк-тися на високому рівні).

Фізичне вих. здійснюєть відповідно до вподобань вихованця. Правильне фіз. вих. сприяє інтелект-ному роз-ку, полпшенню здоровя, виробленню найдостойніших якостей: стійкості, витривалості, працездатності, рішучості, спритності. включає інформування про спорт. досягнення співвітчизників, роз-ку бажання до фіз. вправ та здорового способу життя, залучення до систематичних занять з фіз-ри.

Екологічне вих. - завд-я: постійне інформування про проблеми природного походження, їх вплив на здоровя населення, інструкт-ня з приводу поведінки в зонах катастроф, поширення ідей бережливого ставлення до навколишньої природи, використ-ня природних засобів у навчально-вихов-му процесі.

Санітарно-гігієнічне вих. відбув в процесі занять фіз-рою, спілкуванні з педагогами, в момент оздоровчих акцій. ПРизводить до розуміння суті і значення дотримання саніт-гігієнічних норм сприяє їх засвоєнню та дотриманню в житті. Вимоги: правельний догляд за тілом, обличчям, волосям, нігтями, дотрим-я гігієни харчування, побуту, праці, та чергув-ня протягом дня фізич-их та розум-их навантажень.

64. Підручники,навчальні посібники,дидактичні матеріали для учнів.(поєднайте з 68)

Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягається визначена ціль навчання.

Прості засоби 1. Словесні: підручники, навчальні посібники і под. 2. Візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини і под. + складні зас.(типу мікроскоп, відеомагнітофон і тд.)

Підручник- це навчальна книга, яка детально відображає зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню. Цю інформацію він передає не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах. Другою не менш важливою функцією підручника є функція управління пізнавальною діяльністю учнів. Апарат організації засвоєння навчального матеріалу складається з двох частин: допоміжних знань, які включені до основного навчального матеріалу, і завдань, вправ, питань та іншого, що повинно забезпечити процес засвоєння знань. Саме тому вчені трактують підручник як інформаційну модель навчання, як своєрідний сценарій навчального процесу, який відображає теорію і методику процесу навчання.

Навчальні видання для учнів можна поділити на підручник, навчальний посібник, практикум. Підручник — це навчальне видання у вигляді книжки, яке вміщує систематичний виклад певної навчальної дисципліни, що відповідає навчальній програмі і затверджене офіційною інстанцією. Навчальний посібник — це навчальне видання у вигляді книжки або брошури, яке частково доповнює підручник. Для посібника харак­терне нерівномірне охоплення навчальної програми. Практикум — навчальне видання у вигляді книжки або брошури, яке містить практичний чи емпіричний матеріал, що сприяє засвоєн­ню і закріпленню курсу.

Основні вимоги до підручника:1)підручник повинен розкривати предмет науки, даючи опис, пояснення, передбачення і прогнозування явищ, фактів, процесів, об´єктів;2)розкриття сутності предмета вивчення, рух від явища до сутності є фундаментальним законом у розкритті предмета вивчення.

Навчальний посібник – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості. До навчальних посібників належать збірники задач і вправ, хрестоматії, словники, довідники, атласи та ін. Цей допоміжний дидактичний матеріал сприяє зміцненню пізнавальних і практичних умінь, прищеплює навички самостійної роботи.

Дидактичні матеріали - один із видів книг навчального комплексу які видаються з усіх дисциплін окремо для кожного класу; вони є доповненням до системи задач, що вміщені в підручнику. Призначення дидактичних матеріалів - допомога учителю в організації самостійного розв'язування задач і виконання вправ учнями з певного курсу, для організації і проведення контрольних робіт за темами курсу метою яких є контроль засвоєння розділу підручника

Принципи формування змісту навчального матеріалу підручника: 1. Логічний –передбачає його розміщення у відповідності до сучасної логічної структури відповідної науки. 2. Психологічний –передбачає виклад матеріалу з урахуванням пізнавальних можливостей учнів 3. Генетичний –передбачає його розміщення у такий послідовності, в якій він формувався історично.

65. Форми організації виховання в школі (майже теж у питанні 91)

Форма виховання - це зовнішнє виявлення процесу виховання. Якщо зміст процесу виховання вказує на те, що є, то форма -у якому вигляді проявляється. Форми виховання - варіанти організації конкретного виховного процесу; композиційна побудова виховного заходу. Звісно, зміст викликає зміну форми і навпаки. Зміст формується, форма наповнюється змістом. Провідна роль належить змісту. Зміст виховного процесу, як вже відомо, складають якості і властивості соціально активної особистості, яка в своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими і культурно-національними цінностями. Невідповідність між змістом і формою, формою і змістом гальмує розвиток виховного процесу.

Існують різні форми організації виховного процесу. Кожна з них використовується для реалізації певного змісту виховання в певних умовах. При цьому змінюється насамперед кількість дітей: одиниці, десятки, сотні. Тому першим критерієм аналізу форм виховання є критерій кількісний. За кількістю охоплених процесом виховання школярів форми виховання поділяються на індивідуальні, мікрограмові, групові (колективні) і масові. Число вихованців у групі (колективі) коливається від 5-7 до 25-40, у масових формах верхня межа числа не обмежена. Груповими формами виховання є всі види групової навчально-пізнавальної діяльності учнів, наукових об'єднань, діяльність гуртків різного спрямування, групові бесіди, зустрічі, диспути тощо. Масові форми виховання бувають простими і комплексними. Прості - це ті, в яких зміст розкривається, в основному, за допомогою одного засобу, методу (виступ, лекція, зустріч, розповідь та ін.) Комплексні масові форми характеризуються складністю структури, різноманітністю використаних засобів та методів (літературний вечір, учнівські вечорниці, КВК, тематичний ранок тощо). Порівняння ефективності різних форм виховання свідчить, що перевагу мають індивідуальні і мікрогрупові форми виховання, завдяки можливості оперативно змінювати педагогічну тактику за зміни умов. Проте висока економічна вартість цих форм не дозволяє їх широко використовувати. Тому більшість сучасних виховних систем прийшла до використання групових (колективних) форм виховання, які за умови кваліфікованого педагогічного керівництва є досить ефективними і відносно не дорогими.

Існують також спеціальні ф: бесіди, диспути (вільне висловлення думок з приводу проблеми), тематичні вечори ( масові, переважно наукові, естетичні – з інтелектуалами), конференції (присвячені виховним проблемам колективу), екскурсії, конкурси, спортивні гуртки…