47. Принципи родинного виховання

Родинне виховання — це феноменальне явище сімейного і суспільного життя, яке постало в процесі трудової діяльності людей у зв’язку з необхідністю для молодого покоління опановувати виробничо-трудовим досвідом старших поколінь. Першими педагогами для дитини були мати й батько.

Упродовж дошкільного дитинства і в подальшому дещо нижчими стають темпи фізичних й психічних змін у розвитку дитини. До фізичних змін відносимо: зростання і розвиток кісток, м’язів, внутрішніх органів, нервової, серцево-судинної системи тощо. Психічні зміни охоплюють розвиток усіх психічних процесів (сприймання, мислення тощо), формування характеру, духовно-моральних якостей, опанування знаннями і вміннями. Узагальнено особистість - це людина, що поєднує риси загальнолюдського, національного, суспільно значущого та індивідуально неповторного.

Отже, ідеалом родинного виховання виступала здорова та щаслива людина з різнобічними знаннями і високоморальна і працьовита. Принципи родинного виховання випливають із закономірностей функціонування батьківської педагогіки і розглядаються як положення, що визначають вимоги до змісту, організації і методів забезпечення виховного процесу в сім’ї.

Розглянемо принципи родинного виховання:

- принцип народності, за яким дитина має виховуватися певними засобами формування світогляду українського народу, нації загалом;

- принцип наступності і спадкоємності поколінь, який забезпечує взаємозв’язки старших і молодших поколінь, що є необхідним для життя людини і суспільного прогресу; передаватиме родинно-побутовий досвід, духовні, моральні цінності, знання, вміння й навички молодшому;

- принцип участі в праці;

- принцип природовідповідності и культуровідповідності забезпечує в родинному вихованні опертя на особливості природи дитини; передбачає її поступовий вхід у сферу культурного життя, формування якостей високоморальної людини у громадському житті;

- принцип самодіяльності забезпечує спрямування виховного впливу на дітей для розвитку волі, самостійного мислення, творчої думки, вільної діяльності, винахідливості й підприємливості, вироблення рис ділової людини;

- принцип реалізації педагогічної компетентності батьків спрямовуває їх на ознайомлення з народною педагогікою, основами виховання, застосування знань у виховній роботі, формування єдиних вимог у сім’ї та дитячому закладі.

З цього приводу актуальними є міркування О.Духновича, який зауважував, що «...початкове виховання належить батькам - це найприродніший обов’язок і повинність... Батьки є першими вихователями своїх дітей».