70. Оцінювання знань у загальноосвітніх навчальних закладах.

Оцінювання знань - визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм. Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Критерій оцінки знань – визначена величина, яка є вимірювачем якості їх засвоєння. Норми оцінок містять єдині вимоги до якості усних, письмових, практичних робіт. Характер вимог визначається метою навч., його завданнями, змістом. При оцінюванні враховуються неточності, помилки, дублювання інф. Тощо, за що знижуються бали і загальна оцінка роботи в цілому.

З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів у 2000 р. запроваджено 12-бальну шкалу, побудовану за принципом урахування їх особистих досягнень. При оцінюванні учнів враховують: - характеристики відповіді учня; - якість знань; - ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок; - рівень оволодіння розумовими операціями; - досвід творчої діяльності; - самостійність оцінних суджень.

На основі цих орієнтирів виокремлюють чотири рівні навчальних досягнень: 1)початковий: відповідь учня елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;2)середній: відтворює основний навч. матеріал, розв'язує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навч. діяльності;3)достатній: знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями, вміє робити висновки, виправляти допущені помилки; його відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча бракує власних суджень;4)високий: знання учня глибокі, міцні, узагальнені, системні; застосовує знання творчо, навчальна діяльність має дослідницький характер, самостійно оцінює різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляє і відстоює собисту позицію.

На виставлення оцінки не повинні впливати: ефект сукупності - учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві "незручно" виставляти нижчу; контрасту - клас слабенький, а один учень дещо вирізняється рівнем знань, і йому нерідко виставляють завищені оцінки; соціального стану - залежність оцінок від соціального стану батьків; ідеалу - вчителі подекуди керуються принципом, що "математику один Господь знає на п'ятірку, вчитель - на четвірку, а прості смертні - тільки на нижчі оцінки" та ін.

Обов’язковими видами оцінювання знань є тематичне (результат опанування теми) та підсумкове (наприкінці чверті, семестру або року; підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, за рік – на підставі семестрових). Поточне оцін. здійснюється в усній та письмовій формах, але виставлення оцінок не є обов’язковим.

Оцінювання успішності учнів покликано виконувати не каральну, а стимулюючу, заохочувальну ф-ції, сприяти формуванню усвідомленої потреби в навчанні, здобутті міцних системних знань.