16. Дайте характеристику народним дидактичним та хороводним іграм. Їх педагогічна цінність як засобу залучення дітей до національної культури.

Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливо, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку.

Наприклад, для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока - ворона»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними бажано закінчувати заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без хороводних ігор не може обійтись жодне народне свято і розвага.

Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки.

17. Обґрунтуйте необхідність і розкрийте завдання морального вих. дітей дош. віку. Дослідження з даної проблеми.

Моральне виховання – цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння мор. норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

Моральність людини є результатом засвоєння і внутрішнього прийняття нею норм моралі, які набувають регулюючої сили, зумовлюють її поведінку, становлення до світу і себе.

Сформовані в дош. віці основи мор. спрямованості особистості значною мірою визначають подальше її життя, а виправити допущені батьками, педагогами помилки у мор. вих. дітей важко або неможливо.

Завдання:

1. виховання громадянської й соціальної відповідальності;

2. вивчення і пропаганду культурних надбань свого й інших народів;

3. озброєння знаннями про пріоритети загальнолюдських цінностей, ознайомлення з проблемами, які набувають життєвого значення для долі цивілізації;

4. оволодіння народною мораллю, етикою;

5. ознайомлення з родинною педагогікою;

6. виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого роду.

Дослідження: 1) виняткової значущості надає мор. вих. К.Ушинський. У його теорії поєднано досягнення психології, філософії, фізіології. Особливу роль у мор. вих. він відводив ідеї народності, народному ідеалу людини, адже народ такі вих.. засади, на які не здатна найкраща педагогічна теорія і які не можуть бути запозиченими в ін. народу.

2) С.Русова «Національне вих.. виробляє в людини не хистку моральність, а формує міцну, цільну особу… Воно через пошану і любов до свого народу виховує в дітях пошану і любов до ін. народів, і тим приведе нас до вузького відокремлення, а до широкого єднання і світового розуміння між народами і націями».

3) П.Блонський основою мор. вих.. вважав стосунки між дитиною і дорослим, моральні впливи на дитину, що ґрунтуються на ласкавому, довірливому ставленні, повазі до її особистості.

Наукова пед. думка зосереджувалася на дослідженні таких проблем: мор. вих.. у процесі ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю (Є.Радіна); зв язок мор. і розум. вих. на матеріалі ознайомлення з працею дорослих (Г.Лєскова); мор. вих.. у грі (Д.Менджерицька, Р.Жуковська, Ф.Левін-Щиріна); виховне значення трудової діяльності дітей дош. віку (З.Борисова, Л.Порембська); виховання колективних взаємин дітей (О.Булатова, Т.Маркова, В.Нечаєва та ін.).