3. Поняття процесу навчання

Процес навчання – поняття, що відображає суттєві ознаки навчання і характеризує його модель (внутрішню будову).

Навчальний процес – поняття, що відображає узагальнені відмінності (час, конкретні умови) в протіканні навчання в різних типах освітніх установ.

Багато дослідників вважають, що основною одиницею процесу навчання є відношення між діяльностями викладання та учіння. Необхідна активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Вчитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє нову інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, надає необхідні засоби. Але формування знань, умінь та навичок, понять і мислинєвих операцій можливе тільки внаслідок власної активності учня.

Відповідно до уявлень сучасної психології розвиток психіки здійснюється в діяльності (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Г. С. Костюк та ін.). Оскільки метою навчальної діяльності є зміна самого діючого суб’єкта – учня (розвиток його здібностей, оволодіння знаннями, способами діяльності і т.д.), то основним у навчанні є не викладання матеріалу, а організація діяльності учня з його засвоєння.

Отже, основна функція вчителя у навчанні полягає в організації пізнавальної діяльності учнів. Тому навчання можна визначити також як управління пізнавальною і практичною діяльністю учнів, внаслідок якої в них формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються здібності Виходячи із загальної мети школи, процес навчання повинен здійснювати три функції – освітню, виховну і розвивальну.

– Освітня функція передбачає засвоєння наукових знань, формування вмінь і навичок. Наукові знання вміщують в себе факти, поняття, закони, закономірності, теорії, відображають узагальнену картину світу.

– Виховна функція передбачає формування світогляду, моральних, трудових, естетичних, етичних уявлень, поглядів, переконань, систему ідеалів.

Розвивальна функція передбачає здійснення спеціальної роботи із загального розвитку учнів, їх мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів і здібностей.

Педагог (родове поняття щодо всіх названих вище) - фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно здійснює навчально-виховну роботу в різних освітньовиховних системах.

  Сучасні вимоги до педагога на межі тисячоліть висвітлені в законі “Про загальну середню освіту”: “Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах середньої освіти”. Він повинен бути людиною культури і вселюдських цінностей, провідником ідей державотворення і демократичних змін, людиною великої душі й доброго серця. Завдання і зміст навчання та виховання всебічно розвиненої особистості зумовлюють такі функції вчителя: інформативну (учитель транслює певну інформацію); розвивальну (розвиває мислення, уяву, мову школярів); виховну (формує переконання, систему ставлень, готовність до налагодження стосунків з оточенням);орієнтувальну (орієнтує в різноманітній інформації, моральних цінностях); культурологічну (сприяє засвоєнню культурних надбань суспільства, загальнолюдських ідеалів, системи цінностей, формуванню базової культури особистості);мобілізаційну (мобілізує на виконання вправ, завдань, справ); стимулювальну (шукає шляхів переведення дитини на позицію суб'єкта власної життєдіяльності, щоб дитина "захотіла") вчитися, розвиватися, виховуватися); конструктивну (конструює урок, позакласні заняття, різнорівневу самостійну роботу і спілкування тощо);комунікативну (спілкування з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі); організаційну (організовує учнів, інших учителів, батьків, самого себе на уроки, позакласні заходи тощо); соціалізуюча (готує дитину до встановлення взаємних стосунків з реальним соціальним середовищем, яке не завжди ідеально організоване); управлінську (керує діяльністю учнів, спрямовує в необхідному напрямі, привчає дітей до самоврядування); діагностичну (володіє інформацією про стан дитини, визначає рівень, недоліки та прогалини в знаннях, вихованості, готовності до взаємодії із соціальним оточенням); дослідницьку (досліджує особистість учня, дитячий колектив, навченість і вихованість школярів); прогностичну (передбачає зміни, що відбуваються з учнями, дитячим колективом, прогнозує їх динаміку на основі виявлення і аналізу певних тенденцій); психотерапевтичну (надає дитині вчасну психологічну допомогу, спрощує, а не ускладнює життя учня, запобігає виникненню в його житті конфліктів, пом'якшує або компенсує негативні впливи, допомагає жити у злагоді з оточенням та у згоді із самим собою); рекреаційну (створює умови для ефективного навчання, вчасного відновлення фізичних та психічних сил учня); здоров'язберігальну (сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного, духовного здоров'я учнів); коригувальну (вносить зміни в діяльність учнів, загалом у педагогічний процес та його результати, виправляє недоліки);- методичну (аналізує рівень власної роботи, використаних методик, визначає їх ефективність, виявляє та усуває недоліки, накреслює перспективні зміни, розробляє нові методичні підходи та прийоми власної діяльності і діяльності учнів).