15. Методи контролю і самоконтролю

забезпечують перевірку рівня засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок. Існують такі види методів:

Метод усного контролю (найпоширеніший). Учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору. За рівнем пізнавальної активності вони є репродуктивними (передбачають відтворення вивченого); реконструктивними (застосування знань у дещо змінених ситуаціях); творчими (потребують застосування знань і вмінь у значно змінених (нестандартних) умовах, перенесення засвоєних принципів доведення (способів дій) на розв'язання складніших мислительних завдань).

У навчальному процесі практикують індивідуальне (розгорнута відповідь учня на оцінку; відтворення тексту підручника та розповіді вчителя на попередньому уроці + самостійне пояснення, доведення наукових положень, ілюстрація власними прикладами.), фронтальне (перевірка знань, умінь, навичок одразу багатьох учнів, виявлення рівня засвоєння знань, які слід запам'ятати, стимуляція активності учнів, повторення та систематизація знань) та ущільнене (комбіноване) (один відповідає усно, декілька — виконують певні завдання; проводять тоді, коли весь матеріал засвоєно і необхідно перевірити знання, вміння, навички; виконані учнями завдання аналізує учитель разом з учнем, який відповідав усно, який пояснює хід виконання завдання) усне опитування. На практиці фронтальне та індивідуальне опитування поєднують: учитель ставить учням запитання і проводить з ними перевіркову бесіду.

Метод письмового контролю — перевіряють знання учнів з ріхних предметів, залежно від якого письмовий контроль здійснюють у формі контрольної роботи, твору, переказу, диктанту та ін. Мета письмової перевірки: з'ясувати ступінь оволодіння учнями вміннями і навичками з предмета. Одночасно визначається і якість знань - їх правильність, точність, усвідомленість, уміння застосовувати ці знання на практиці.

Метод тестового контролю — відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставляння цифр. Це дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всього класу, спрощує статистичну обробку результатів перевірки. За основним призначенням є тести розумової обдарованості (інтелекту) і тести навчальної успішності.

Метод графічного контролю — відповідь учня у вигляді складеної ним узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв'язки у виучуваному об'єкті або їх сукупності (графічні зображення умови задачі, малюнки, креслення, діаграми, схеми, таблиці)

Метод програмованого контролю. Полягає він у висуванні до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань.

Метод практичної перевірки. Придатний він у процесі вивчення фізики, біології, хімії, трудового навчання, що передбачають оволодіння системою практичних умінь і навичок. Таку перевірку здійснюють під час лабораторних і практичних занять із цих предметів.

Метод самоконтролю. Полягає цей метод в усвідомленому регулюванні учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю - запобігання помилкам та їх виправлення.

Метод самооцінки. Він передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів. Стосовно самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють себе, оцінюють себе адекватно. Для формування самоконтролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставлену учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відповідь; організовувати в класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших учнів.