4.11. Підготовка до поточного, модульного та підсумкового контролю знань

Підготовка до поточного контролю знань. Формами поточного контролю знань студентів можуть бути:

письмова контрольна робота (відповіді на питання лекційного курсу, розв’язання задач, виконання вправ, виконання певних розрахунків тощо);

тестування знань з певного розділу (теми) або з певних окремих питань лекційного курсу;

усне опитування;

захист лабораторної роботи;

виступ на семінарських заняттях (з рефератом, у дискусії);

перевірка і захист індивідуального завдання;

перевірка домашнього завдання (задачі, вправи, окремі розрахунки тощо).

Студенти готуються до поточного контролю знань з урахуванням навчальних елементів, винесених на контроль. Ця підготовка зводиться до опрацювання і повторення окремих навчальних матеріалів лекційного курсу, методик досліджень і розрахунків, розв’язання задач та виконання вправ, тестування своїх знань у режимі самопідготовки тощо.

Підготовка до заліків. Підготовка до заліку з певної дисципліни передбачає повторення вивчених раніше лекцій, матеріалів практичних (семінарських) занять.

Перед початком підготовки до заліку час має бути розподілений таким чином, щоб студент встиг повторити весь матеріал двічі. Перше повторення має бути ґрунтовнішим, на нього, як правило, витрачається 60 – 80 % всього відведеного часу. Друге повторення є контрольним.

За кредитно-модульної системи організації навчального процесу студент може отримати залік за результатами поточного контролю знань з відповідної навчальної дисципліни протягом семестру.

Підготовка до іспитів. Нині в університеті відповідно до кредитно-модульної системи навчання запроваджено два види отримання підсумкової оцінки у формі іспиту.

У першому випадку студент отримує підсумкову оцінку за загальною кількістю балів, отриманих за результатами модульного оцінювання (якщо він набрав не менше від мінімальної кількості балів за кожним модулем).

Студент, який не набрав хоча б за одним із модулів мінімальної кількості балів, повинен здавати іспит.

У другому випадку на модульний контроль виноситься тільки частина балів із загальної максимальної суми (100). Тому іспит є обов’язковим для всіх студентів. Рейтинг студента визначається сумарною кількістю балів, одержаних під час іспиту і модульних контролів.

Успішне складання іспиту багато в чому зумовлене тим, наскільки систематично й сумлінно студент працює впродовж семестру (чверті). Адже засвоїти зміст певної навчальної дисципліни у повному обсязі за кілька днів підготовки до іспиту просто неможливо.

Тому підготовка до іспитів – це насамперед систематичне вивчення навчальних матеріалів упродовж семестру. Водночас потрібна спеціальна підготовка до іспитів: попереднє та остаточне повторення засвоєних раніше матеріалів.

Попереднє повторення слід починати за півтора місяця до іспиту. Його основою має бути метод відтворення, тобто активне повторення шляхом відповідей на конкретні питання програми навчальної дисципліни. За потреби, коли відповідь на питання пригадується погано, потрібно прочитати матеріал кілька разів так, нібито він зовсім новий, і лише потім його повторити.

Остаточне повторення здійснюють у дні, призначені для підготовки до іспиту. Як правило, в цьому разі студент пригадує основні положення кожного з екзаменаційних питань. Таке повторення допомагає заздалегідь ознайомитися з формулюванням питань білетів і зорієнтуватися, наскільки детально їх потрібно розкрити.

Екзаменаційні питання мають бути постійними орієнтирами для самостійної підготовки студентів. Слід ідентифікувати кожне питання з відповідною частиною конспекту лекцій, розділом підручника чи навчального посібника. Якщо з деяких питань це зробити не вдається, потрібно звернутися до викладача за консультацією (можливо, назви частини питань не відповідають назвам у конспекті чи темам у навчальній літературі або певні нові питання ще не відображені у підручнику чи навчальному посібнику). Особливу увагу треба приділити підготовці тих питань, які викладач виокремлював як головні, найважливіші для вивчення навчальної дисципліни. Підлягають розгляду також ті питання, на які немає повної відповіді у навчальній літературі. Саме ці питання можуть стати предметом обговорення на консультації перед іспитом.

При підготовці відповідей на питання корисно структурувати матеріал складанням планів, схем, графіків тощо, причому це треба робити письмово. Така форма, на відміну від повторення подумки, дає змогу одержати реальні знання і сприяє швидшому повторенню матеріалу.

Відомо: що більші відмінності між станом студента під час підготовки до іспиту і його складання, то йому важче видобувати інформацію з пам’яті. Студент готується до іспиту вдома чи у гуртожитку, як правило, за спокійних умов. Відповідаючи на іспиті, він відчуває напруження і хвилювання. Тому готуючись до іспиту в домашніх умовах чи в бібліотеці, бажано розповідати вивчене вголос (собі, товаришеві). Відповіді на питання вголос – думка, сформульована власними словами, що сприймається як власна і запам’ятовується значно краще. Не даремно ж кажуть, що найкращий спосіб щось зрозуміти – пояснити це іншому.

Кількість годин, реально витрачених студентом на підготовку до іспиту, залежить від обсягу навчальної дисципліни та її складності. При цьому слід виходити з того, що студент може ефективно готуватися до іспиту не більше ніж 8 – 10 год чистого часу на день. Тривалість підготовки студента також залежить від часу, витраченого ним на вивчення навчальної дисципліни протягом семестру: сильні студенти витрачають, як правило, більше часу в обох випадках. Отже, і результати їх навчання вищі.