5.7. Участь у дискусії

У процесі дискусії її учасники доводять або намагаються довести, що одна думка, точка зору, положення правильні, а інші – неточні, малодоказові, а то й хибні, неправильні. У цьому разі, як правило, використовують три основних елементи доказу – тезу, аргумент, демонстрацію.

Теза – це положення, достовірність чи помилковість якого треба довести. Як основний елемент доказу теза відповідає на такі запитання: «Що є предметом суперечки?», «Що потрібно довести?».

Висуваючи тезу, її треба обґрунтувати, відстояти, захистити. Тезу потрібно чітко сформулювати, вона має залишатися незмінною у процесі її доведення, не містити логічних суперечностей.

Теза має ґрунтуватися на вагомих, суттєвих аргументах.

Аргумент – підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.

Готуючись до дискусії, треба добирати найвагоміші аргументи, проте не захоплюватися надмірно їх кількістю, бо це послаблює увагу слухачів і не завжди переконує.

Як ілюстративний матеріал у викладенні аргументів використовують графіки, схеми, статистичні дані (роздавальні, демонстраційні, проекційні).

Демонстрація – це логічні роздуми, у процесі яких із наведених аргументів виводять суть, достовірні тези. Демонстрація відображає логічний взаємозв’язок тези і аргументів.

Як правило, дискусійні питання, обговорювані на семінарських і практичних заняттях, «круглих столах», відомі студентам заздалегідь. Готуючись до їх обговорення, студентові потрібно визначитися, з яких саме він особисто планує вступити у полеміку. З окремих питань варто мати спеціальні записи з посиланнями на літературні джерела.

Під час дискусії потрібно насамперед уважно слухати інших її учасників, робити помітки, стежити за допущеними помилками, недостатньо аргументованими положеннями.

Успіх у дискусії багато в чому залежить від того, як студент розуміє позицію, точку зору інших її учасників.

Не поспішайте заперечувати, доповнювати, уточнювати думки учасників дискусії, диспуту, дайте їм можливість висловитися якомога повніше:

за потреби уточніть позицію опонента, а вже потім подавайте свою;

у разі усвідомленої незгоди з думкою, позицією будь-якого з учасників, обґрунтовано критикуйте, спростовуйте або й повністю заперечуйте його позицію;

критикуючи, намагайтеся не суперечити самому собі, тобто не підміняйте ні думку опонента, ні свою власну;

удавайтеся до критики, лише маючи вагомі аргументи і факти;

вносьте у процесі критики конструктивні пропозиції;

контролюйте свою поведінку, не піддавайтеся емоціям;

намагайтеся постійно контактувати з аудиторією, опонентом;

завершуючи виступ, коротко повторіть основний аргумент або щойно висловлену власну точку зору;

будьте завжди готові вислухати на свою адресу пояснення, заперечення. а то й критику.

Студент повинен пам’ятати, що участь у дискусії, як правило, має подвійну мету: з одного боку, поглиблення власного теоретичного та інформаційного багажу, знань, досвіду, а з другого – демонстрація знань.