1.6. Києво-Могилянська академія
Після занепаду Острозької академії центром освітнього, наукового і культурного життя в Україні стала Києво-Могилянська академія, заснована 1632 р. митрополитом Петром Могилою (1596–1647). Спочатку вона називалася колегією, а потім, завдяки сприянню гетьмана Івана Мазепи, в 1701 р. за царськими указами вона одержала статус академії. Були підтверджені, хоч і формально, її давні привілеї: дозволялося вносити до навчальних програм курс богослов’я та організовувати внутрішнє життя на засадах самоврядування за зразком вищих навчальних закладів Європи.
За гетьманування Івана Мазепи для Києво-Могилянської академії спорудили будинок. Це був період розквіту академії. Кількість студентів досягла 2 тис. Пізніше вона коливалась у межах 500–1200 осіб. Вікових обмежень не було. Для бідних учнів при академії існувала бурса. У ній навчалися переважно вихідці з Лівобережжя, але були й студенти з Правобережної України, Закарпаття, Білорусії, Росії, південнослов’янських країн, Молдавії. Академія була демократичним всестановим навчальним закладом. У ній навчалися діти духовенства, козаків, селян, міщан.
За змістом навчальних програм і рівнем викладання академія відповідала вимогам європейської вищої освіти. Повний курс навчання тривав 12 років і поділявся на вісім класів. Вищий ступінь навчання складали «школи-риторики і поетики» (тут вивчалися науки гуманітарного циклу), дворічна «школа філософії» (гуманітарні і природничі науки), чотирирічна «школа богослов’я». В академії вивчали граматику, риторику, філософію й богослов’я; мови – слов’янську, українську літературну, грецьку, латинь, польську; літературу – класичну грецьку і римську, частково – середньовічну; поетичне і риторичне мистецтво; історію, географію. Лекції викладалися переважно латиною.
З поглибленням дипломатичних, економічних і культурних зв’язків із Західною Європою виникла потреба вивчення німецької, французької, староєврейської мов і академія достойно виконала це завдання.
Києво-Могилянська академія була не лише освітнім, а й науковим центром. Професори не обмежувалися викладанням загальноприйнятих теоретичних курсів, а самостійно розробляли проблеми логіки, семіотики, психології та інших наук. В академії проводилися публічні наукові виступи, ставилися вистави.
У академії велика увага приділялася вихованню студентів на принципах гуманізму і рівності. Це сприяло розвиткові демократичних ідеалів, плеканню у вихованців почуття гідності й взаємної поваги. Основи виховання молоді розробив Петро Могила, виклавши їх у низці праць, передусім в «Антології», виданій 1636 р. для молодих колегіантів. На формування виховних ідеалів в академії значно впливало запорозьке козацтво. Важливе значення для забезпечення високого рівня навчального процесу в Києво-Могилянській академії мала бібліотека, до якої надходили книги з Риму, Парижа, Венеції, Лейпціга, Амстердама, Кракова, Відня та інших книговидавничих центрів Європи. Проте найбільшу частину бібліотеки становили українські друки.
У ХVІІІ ст. бібліотека академії налічувала 12 тис. томів і безліч рукописної літератури та документів, що визначало її як важливий науковий осередок. Однак до нашого часу вона не збереглася. Пожежі 1780 і 1811 рр. знищили унікальні джерела з історії та культури України.
Після Полтавської битви (1709) академія зазнала репресій. Крім занепаду національної державності, культури вона переживала трагічні та гіркі часи падіння і втрат. Із її стін витісняли все українське. 31 жовтня 1798 р., за ініціативою імператора Павла І, академія втратила свій статус. Її прирівняли до трьох інших російських академій: московської, петербурзької і казанської. У 1817 р. вона припинила свою діяльність, але через рік була реорганізована в суто релігійний навчальний заклад, що готував кадри духівництва. Нині Києво-Могилянська академія – один із найпрестижніших і авторитетних навчальних закладів України.
- 1.1. Предмет, мета і завдання навчальної дисципліни
- 1.2. Освіта – основа розвитку особистості. Співвідношення основних категорій: вища освіта, навчання, виховання і розвиток особистості студента
- 1.3. Вища школа – найважливіший чинник розвитку суспільства і держави
- 1.4. Історичні витоки вищої освіти в Україні
- 1.5. Острозька академія
- 1.6. Києво-Могилянська академія
- 1.7. Львівський університет
- 1.8. Розвиток вищої освіти в Україні у хіх ст.
- 1.9. Вища освіта в Україні у хх ст.
- Контрольні запитання
- Тема 2 вища освіта в україНі та її інтеграція в європейський освітній простір План
- 2.1. Державна політика в галузі вищої освіти
- 2.2. Система вищої освіти в Україні та управління нею
- 2.3. Структура вищої освіти
- 2.4. Зміст і стандарти вищої освіти. Ліцензування та акредитація підготовки фахівців за напрямами і спеціальностями
- 2.5. Болонський процес, його започаткування і розвиток
- 2.6. Цілі Болонського процесу
- 2.7. Європейська кредитно-трансферна система
- 2.8. Стан інтеграції вищої освіти України в європейський освітній простір
- Контрольні запитання
- Тема 3 нухт – провідний вищий навчальний заклад
- 3.1. Коротка історія створення та розвитку університету
- 3.2. Мета і головні завдання університету
- 3.3. Структурні підрозділи університету
- 3.4. Управління університетом, його колегіальні, робочі та дорадчі органи
- 3.5. Науково-педагогічні працівники та їхні основні посади
- 3.6. Соціально-культурна інфраструктура університету
- 3.7. Студентське самоврядування університету
- 3.8. Правила внутрішнього розпорядку в нухт
- 3.9. Права та обов’язки студентів
- Контрольні запитання
- Тема 4 зміст, планування й організація навчально-виховного процесу
- 4.1. Сутність навчально-виховного процесу та функції навчальної діяльності студентів
- 4.2. Навчальні плани, програми навчальних дисциплін та програми практик
- 4.3. Порядок організації навчального процесу
- 4.4. Форми організації навчального процесу. Науково-дослідна робота студентів
- 4.5. Лекція – основний вид аудиторних навчальних занять. Конспектування лекцій
- 4.6. Використання студентами курсів і конспектів лекцій на паперових та електронних носіях
- 4.7. Інші види аудиторних занять (лабораторні, практичні, семінарські заняття, консультації)
- 4.8. Види самостійної роботи студентів
- 4.9. Підготовка до аудиторних занять
- 4.10. Виконання індивідуальних та домашніх завдань, курсових проектів і робіт
- 4.11. Підготовка до поточного, модульного та підсумкового контролю знань
- 4.12. Планування самостійної роботи студентів
- 4.13. Поточний, рубіжний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів
- 4.14. Рейтингова система оцінювання знань, умінь і навичок студентів
- Контрольні запитання
- Тема 5 формування загальнопізнавальних умінь і навичок навчальної роботи студентів План
- 5.1. Складові загальнопізнавальних умінь і навичок навчальної роботи студентів. Слухання та його види
- 5.2. Правила користування студентами науково-технічною бібліотекою університету
- 5.3. Пошук інформації про літературу за допомогою бібліотечних каталогів та періодичних видань. Використання електронного каталогу
- 5.4. Правила читання літератури та форми ведення записів у процесі її опрацювання. Умови ефективного опрацювання літератури
- 5.5. Підготовка до публічного виступу
- 5.6. Публічний виступ
- 5.7. Участь у дискусії
- Контрольні запитання
- 6.2. Умови навчання, їх класифікація
- 6.3. Самовиховання студентів у процесі навчання
- 6.4. Гігієна навчальної роботи студентів
- 6.5. Способи підвищення продуктивності навчальної праці студентів
- Контрольні запитання
- 7.1. Кваліфікаційні вимоги до рівня професійно-практичної підготовки випускників університету та її зміст
- 7.2. Державна атестація бакалаврів, спеціалістів і магістрів
- Контрольні запитання
- Список РекомендованОї літератури Основна
- Додаткова
- Видання подається в авторській редакції