1.7. Львівський університет

Визначену роль у розвитку освіти на західноукраїнських землях відіграв Львівський університет, хоча заклад був заснований у 1661 р. з метою посилення полонізації українського населення.

Природно, що в той час діяльність Львівського університету визначалася соціальними інтересами й ідеологічними установками Речі Посполитої. Проте як культурно-освітній центр він не міг перебувати в ізоляції від громадського життя, соціальних змін, впливів закордонних університетів. У складній соціальній ситуації проростало перше зерно наукової і педагогічної думки.

В університеті діяло два відділи – філософський і теологічний. Навчання проводилося за програмами єзуїтських шкіл, розроблених наприкінці ХІV ст. Студенти філософського відділу протягом двох–трьох років освоювали переважно філософську систему Аристотеля в її середньовічній інтерпретації. У невеликому обсязі вивчались історія, географія, грецька мова. Після цього протягом року студенти вивчали богослов’я. Викладання на обох відділах здійснювалося латинською мовою.

Знання, які студенти одержували в університеті, а також методи навчання, стиль педагогічного керівництва мали на меті готувати войовничих фанатиків, які у своїй майбутній місіонерській діяльності повинні були захищати інтереси католицької церкви. Природно, що студентами університету могли стати тільки діти польської шляхти. Лише одиниці вихідців із народу, які приховували свою приналежність до православної віри, могли навчатися в університеті.

Розпад феодально-кріпосницьких відносин у другій половині ХVІІ ст., розвиток ідей французьких просвітителів, відкриття в галузі природничих наук значно вплинули на навчальний процес в університеті: було відкрито кафедру математики, створено фізико-математичний кабінет, астрономічну обсерваторію, вводилися польська, французька і німецька мови, географія та історія як окремі дисципліни. Ці нововведення вплинули на утримання і якість підготовки студентів. Багато хто з них згодом продовжили навчання в Києво-Могилянській академії і стали викладачами Московської академії та Петербурзької семінарії.

У 1774 р. західноукраїнські землі стали належати Австрійській монархії. На захоплених територіях австрійська влада продовжувала ту саму політику, що і магнатська Польща, тільки в «освіченій» формі. У планах централізації і германізації уряд австрійської монархії відводив значну роль організації просвітництва, у тому числі і вищої освіти.

У жовтні 1784 р. імператор Йосип ІІ підписав указ про відновлення Львівського університету. Крім філософського, юридичного, медичного і теологічного факультетів до складу університету входила і гімназія. Вона була базою для комплектування учнівського контингенту, а також для педагогічної підготовки студентів. Незважаючи на те, що навчання велося латинською мовою, окремі предмети викладались і польською. Всі студенти перші три роки навчалися за програмою філософського факультету, що по суті залишався загальноосвітнім, підготовчим. Студенти, які здобули філософську освіту, переходили на один із спеціальних факультетів, де продовжували освіту за відповідною програмою.

Особливе значення мало відкриття в 1787 р. при університеті українського інституту, покликаного готувати насамперед вчителів для реальних і класичних гімназій, де навчалися українські діти. Незважаючи на те, що програма інституту була обмежена, прогресивне значення мало викладання українською мовою. Український інститут у стислий період свого існування (до 1808 р.) був провідником гуманітарної педагогічної освіти.

З початку ХІХ ст. в Австрії почалася реформа освіти, спрямована на посилення впливу церкви, її проникнення у навчально-виховний процес. Відповідно до цієї реформи з 1805 по 1817 рр. університет називався ліцеєм. За своєю структурою й орієнтацією навчального процесу ліцей не відрізнявся від існуючих на той час університетів. Лише термін навчання в ліцеї був іншим. У 1817 р. австрійський уряд повертає Львівському ліцею статус університету, йому присвоюють ім’я імператора Франца, чим підкреслюється повна залежність від монаршої влади. Отже утримання, організація навчального процесу підпорядковувалися вимогам уряду Австрії.