9. Лінгводидактичні засади роботи над словом.

Із словом як одиницею мовлення учні мають справу з перших днів їх навчання в школі. Ще в період навчан­ня грамоти учитель пояснює першокласникам значення окремих слів, практично (без уживання термінів) учні спостерігають явище омонімії (коса, лист) і багатознач­ності. Саме тут учнів привчають стежити за своїм мов­ленням, правильно вживати слова. У 2 класі школярі спостерігають за вживанням образних слів і висловів у тексті, зіставляють слова, близь­кі за значенням. У 3 класі продовжується спостереження за значенням слів, прямим і переносним, випадками багатозначності й омонімії. У 4 класі знання учнів про слово розширюються вна­слідок практичного використання різних лексем в усно­му і писемному мовленні та спостереження за їх ужи­ванням у художніх текстах. Програма початкових класів не передбачає виділення спеціальних годин на лексичні вправи. Вони повинні проводитися у зв'язку із заняттями з граматики й пра­вопису і включатися як органічна частина цих занять в уроки української мови. Робота над вивченням лексики має свої завдання: збагачення словника учнів; уточнення словника; активізацію словника; усунення не літературних слів: діалектизмів, жар­гонізмів, просторічних і знижених слів. Під час виконання вправ із лексики учитель звертає увагу дітей на яскравість, образність мови народних казок, загадок, прислів’їв, художніх текстів, навчає школя­рів вибирати потрібне слово для власного висловлю­вання. Важливо, щоб учитель у процесі роботи над словни­ком дітей здійснював постійний міжпредметний зв'язок (наприклад, уроків читання і письма, читання і музики та ін.). Вивчення елементів лексики в початкових класах розпочинається з ознайомлення зі словом і його значенням. У поясненні значення слова, як і в будь-якій навчальній діяльності, необхідно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на підвищення рівня самостійності і пізнавальної активності школярів. Завдання вчителя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли не­знайоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ і, нарешті, вжили його самостійно в потріб­ній ситуації. У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів: демонстрація предмета чи малюнка; використання контексту; найпростіший словотворчий аналіз; тлумачення слів (коротке пояснення, використан­ня словника тощо).

10.Робота над засвоєнням лексичного значення слова. Робота над вивченням лексики має своїм завданням: -Збагачення словника учнів, тобто засвоєння нових, невідомих раніше слів чи нових значень відомих слів; -Уточнення словника, тобто введення окремих слів у контекст, зіставлення близьких або протилежних за значенням слів, засвоєння багатозначних та емоційно забарвлених слів; -Активізація словника, тобто перенесення якомога більшої кількості слів із пасивного словника в активний. Способи пояснення семантики незрозумілих слів:-Демонстрація предмета чи малюнка. -Використання контексту. -Найпростіший словотворчий аналіз. -Тлумачення слів. Прийоми пояснення значення слів: -Показ натуральних предметів, макетів, малюнків, слайдів та ін. -Використання контексту (самостійне пояснення значення слова учнями, конкретизація значення слова, поясненого учнями на основі контексту не зовсім точно; введення невідомого слова в контекст). -Найпростіший словотворчий аналіз. -Тлумачення слів (розчленування загального поняття на часткові; підведення часткових понять під загальні; розгорнутий опис; добір слів-синонімів; добір антонімів; пояснення шляхом перекладу на рідну мову; з’ясування значення незнайомих слів за допомогою довідкових матеріалів).Види вправ з лексики -:Вправи на пояснення значення слів.-Вправи на формування навичок уживання слів у власному мовленні. -Аналітичні вправи (аналіз текстів: визначення невідомих слів, уточнення відтінків значення слів, з’ясування мети того чи іншого слова).-Синтетичні вправи (складання речень із словом, вжитим у певному значенні, дописування речень, виконання творчих вправ).-Вправи на порівняння текстів чи речень, у яких відбувалася заміна одних слів іншими (усунення повторювань, уживання емоційно забарвленої лексики).

11.Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією. Вивчення елементів лексики в початкових класах розпочинається із ознайомлення зі словом і його значенням. У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів. Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі користуються такими способами: демонстрація предмета чи малюнка; використання контексту (самостійне пояснення учнями значень слів, конкретизація, введення в контекст); найпростіший словотворчий аналіз (самоскид); зіставлення паронімів (адресат – адресант), омонімів (коса); тлумачення слів – розчленування загального поняття на часткові (транспорт – це автомобілі, літаки, теплоходи), підведення часткових понять під загальні (муха, оса – це комахи); розгорнутий опис (гімн – це урочиста пісня країни); добір синонімів (рубіновий – червоний), антонімів (хутко –повільно); використання довідкових матеріалів (тлумачний словник, енциклопедії, виноски в читанках.

Завдання учителя – навчити учнів розрізняти пряме і переносне значення слів, уживати їх у мовленні. Ознайомлення розпочинається зі спостереження над спеціально дібраними текстами, реченнями, до складу яких входять прикметники (1-2-ий клас). Далі дітям пропонуються завдання на самостійне відшуковування в реченнях, текстах слів – різних частин мови з переносним значенням, пропонуються вправи на заміну прямого значення слів синонімічними словами або виразами, а також вправи на самостійне складання речень.

Розширенню й активізації словника учнів сприяють спостереження за багатозначністю слів. У цій роботі передбачається: усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень; точність уживання багатозначних слів у мовленні; самостійне з’ясування учнями значень слів; вправи творчого характеру – складання речень, у яких багатозначне слово вживалося у різних значеннях, опис предмета.

Ознайомлення учнів з омонімами починається в період навчання грамоти. Діти усвідомлюють, що окремі слова однаково звучать, але мають різне значення; вчаться вживати ці слова в мовленні.

Під час вивчення будови слова вчитель звертає увагу на корені-омоніми, коли пропонує для морфологічного аналізу слова типу вода і водити, гора й горе тощо.