25. Методика роботи над зв’язним мовленням.

Мовлення — це спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність людини. Розвивати мовлення — означає вчити школярів правильно і доцільно, відповідно до норм літературної мови користуватися всім арсеналом мовних засобів у процесі побудови зв’язних висловлювань. Фактори розвитку мови школярів: потреба в спілкуванні; мовленнєве середовище; життєвий досвід; значущість предмету розмови. Розвиток мовлення дитини потребує постійного педагогічного управління. Розвиток мовлення передбачає формування в молодших школярів умінь сприймати, відтворювати і будувати зв’язні висловлювання різних типів і стилів. Зв’язне висловлювання — це сукупність взаємопов’язаних самостійних речень, об’єднаних спільним предметом мовлення (темою) і головною думкою за допомогою мовних (лексичних, граматичних і інтонаційних) засобів. Будуючи зв’язне висловлювання (усне чи письмове), мовець спирається на два компоненти довготривалої пам’яті: 1) наявний у нього запас слів і граматичних моделей; 2) запас уявлень і понять, набутих у різні моменти життя. Методи розвитку мови: імітативні, комунікативні, метод конструювання тексту. Напрямки роботи з розвитку мовлення: 1)Техніка мовлення: дихання, дикція. 2)Орфоепічні норми літературної вимови. 3) Інтонація: мелодика (підвищення і пониження тону); інтенсивність (силовий чи динамічний компонент); темп чи тривалість; пауза; особливий тембр як засіб вираження емоцій. Лексична робота: збагачення, уточнення й активізація словника учнів; вилучення не літературних слів.