41. Дидактичні погляди ф.-а.В. Дістервега.
Фрідріх-Адольф-Вільгельм Дістервег (1790-1866) народився в місті Зігені (Німеччина) в сім'ї чиновника-юриста. Вчився в середній латинській школі, де панував дух муштри і зубріння. У 1808 році вступив до Герборнського університету, потім вчився в Тюбінгенському університеті, який закінчив у 1811 році, здобувши вчений ступінь доктора філософських наук. У студентські роки захоплювався не лише філософією, а й історією, математикою. Закінчивши університет, працював викладачем фізики і
математики в середніх школах Франкфурта-на-Майні і Ельбер-фельда. У 1820 році прусський уряд в Мерсі, біля Дюссельдорфа відкрив учительську семінарію, поставивши на чолі цієї установи Дістервега. Він викладає там математику, педагогіку, німецьку мову, працює вчителем дослідних початкових шкіл при семінарії,
створює курси для удосконалення учителів і видає цікавий журнал "Рейнські листки для виховання і навчання". Дістервег редагував його сорок років і помістив в ньому понад 400 статей.
З 1832 році він керував Берлінською учительською семінарією, яку перетворив у центр учительської освіти. В цей час він підготував 20 підручників для народної школи і кілька методичних керівництв. В 1835 році вийшла його двотомна праця "Керівництво до освіти німецьких учителів" (1 том був присвячений загальним питанням дидактики, 2 містив методики викладання окремих предметів). Книга набула широкої популярності. В 1832-1841 рр. він створив у Берліні 4 учительських товариства, а в 1848 році був обраний головою "Загальної німецької вчительської спілки". Того ж року разом з прогресивними депутатами прусських національних зборів підписав "Записку 23", в якій засуджував конфесійні школи і ставив вимоги створення єдиної школи для всіх дітей-націй. У 1847 році Дістервег був усунутий з посади директора семінарії за таке вільнодумство, а в 1850 р. звільнений у відставку, але він не припиняв літературно-педагогічної і громадської діяльності, видав журнал "Педагогічний щорічник".
У 1854 році були видані реакційні "Правила про викладання в учительській семінарії і в початковій школГ\ які відкинули школу далеко назад. Дістервег вів боротьбу проти них у пресі, в палаті депутатів, куди був вибраний учительством в 1858 році.
Боротьба Дістервега проти "Правил" мала великий вплив на учительство і громадську думку. Дістервег продовжував свою діяльність до кінця свого життя, він помер у 1866 році.
Метою виховання Дістервег вважав підготовку гуманних і свідомих людей. Виховання любові до всього людства і до свого народу, на його думку, має бути головним завданням виховання дітей і молоді. Основними принципами виховання Дістервег вважав: природовІповідність, культуровідповідність, самодіяльність. Під природовідповідністю він розумів здійснення виховання відповідно з природним ходом розвитку дитини, враховуючи її вікові та психологічні особливості. Як і Песталоцці, Дістервег вважав, що людина має природні задатки, яким характерне прагнення до розвитку. Завдання виховання - збудити задатки, щоб вони могли самодіяльне розвиватись.
Суть принципу культуровідповідності полягає в тому, щоб у процесі виховання дітей, що відбувається в умовах певного часу, місця та розвитку культури, передавати молодому поколінню досягнення культури даної історичної епохи.
Самодіяльність, під якою Дістервег розумів активність, ініціативу, вважав важливою рисою особистості. В розвитку дитячої самодіяльності він бачив і кінцеву мету і неодмінну умову всякої освіти. А положення про те, що "розум наповнити нічим не можна. Він повинен самодіяльне все охопити, засвоїти і переробити", є актуальним і в наші дні.
Найголовніша мета виховання, на думку Дістервега, полягає в тому, щоб розвинути в підростаючого покоління "самодіяльність в служінні істині, красоті і добру".
Головне завдання навчання, за Дістервегом, збуджувати пізнавальні нахили вихованця, щоб вони розвивались у засвоєнні і пошуках істини. Виховувати означає збуджувати розумову активність учнів - таке головне положення його дидактики розвиваючого навчання, що лежить в основі цілої системи дидактичних правил. Він був прихильником розвивального і виховального навчання. Ці засади сформульовані ним у 33 правилах ("від близького до далекого", "від простого до складного", "від більш легкого до більш тяжкого", "від відомого до невідомого"). Цим правилам, сформульованим Коменським, Дістервег дає психологічне обґрунтування і застерігає вчителів від їх формального використання. Неодмінною умовою успішного засвоєння навчального матеріалу він вважає доступність його для учнів. "Нічого не учи передчасно". А щоб знання були міцними, Дістервег радить учителю турбуватись про те, щоб учні не забували вивченого матеріалу: "Учити й забувати - означає руйнувати пам'ять". Він вимагав, щоб учителі боролись за високу культуру мови.
Говорячи про необхідність розумової активності учнів у процесі навчання, Дістервег зауважує, що поганий учитель підносить істину, а хороший учить її знаходити. Потрібно виховувати у кожного учня глибоке переконання в тому, що ніхто інший не може за нього думати, що він повинен сам всього досягти. Прагнення осмислити матеріал повинно стати внутрішньою потребою учнів. Справжній учитель прагне розкрити і розвинути духовні сили своїх учнів. Це - стрижень всієї книги Дістервега "Керівництво до освіти німецьких учителів".
Аналізуючи розвиток дітей, Дістервег накреслив три ступені його: ступінь відчуття (чуттєве пізнання), коли духовна діяльність пов'язана із зовнішнім збудженням; ступінь раціонального пізнання (мислення, його розвиток, творча уява); ступінь самодіяльності (творчості).
Серед методів навчання він реалізовував ті, які збуджують роботу думки учнів, їх розумову самодіяльність, евристичний спосіб викладання, не повідомлення учням нових знань, а спочатку підведення їх до них в процесі ясивої бесіди. Для середньої і вищої школи перед слухачами відтворюється в головних рисах процес дослідження, показується, як, яким шляхом наука прийшла до певних положень. Таким чином наука подається не прямо в своїх сучасних результатах, а як "живий процес мислення". Успішне навчання, підкреслював Дістервег, носить виховуючий характер.
Загалом вся педагогіка Дістервега спрямована на піднесення морального рівня, загальної, спеціально-наукової і педагогічної культури учителів. За цим вченим, священний обов'язок кожного вчителя - це постійна праця над собою, над своєю освітою, бо він лише до тих пір сприятиме освіті інших, поки продовжує працювати над своєю освітою.
- 1. Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.
- 2. Становлення виховання як процесу соціалізації людини (основні підходи). Виховання людини в первісному суспільстві.
- 3. Виховання і навчання людини в країнах Стародавнього Сходу.
- 4. Проблема виховання у філософських теоріях Стародавньої Греції (Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель).
- 5. Школа і педагогіка в Стародавньому Римі.
- 6. М.Ф. Квінтіліан про організацію та методику навчання, вимоги до вчителя.
- 7. Спартанська й афінська системи виховання: порівняльний аналіз.
- 8. Зміст та виховне значення «Повчання дітям» Володимира Мономаха.
- 9. Характеристика школи й освіти доби Європейського Середньовіччя.
- 10. Виникнення перших університетів у Західній Європі. Організація навчального процесу та особливості управління.
- 11. Педагогічні погляди гуманістів доби українського Відродження (ф. Рабле, т. Мор, т. Кампанелла, м. Монтень). Характеристика основних педагогічних творів.
- 12. Я.А. Коменський про мету, завдання та принципи освіти й виховання.
- 13. Класно-урочна система я.А. Коменського, роль учителя в сучасних умовах. Шляхи вдосконалення класно-урочної системи.
- Підручники я.А.Коменського
- 14. Я.А.Коменський про вікову періодизацію та систему шкіл.
- 15. Дидактичні погляди я.А. Коменського. (див. 12)
- Вікова періодизація та система шкіл я. Коменського
- 16. Основні положення праці я.А.Коменського «Материнська школа»
- 17. Я.А.Коменський про особистість учителя та вимоги до нього.
- 18. Педагогічні погляди к.А. Гельвеція та д. Дідро. Порівняльний аналіз.
- 19. Аналіз роботи д. Дідро «План університету або школи публічного викладання всіх наук для Російського уряду».
- 20. Проблема фізичного, морального, розумового та трудового виховання в педагогічній теорії Дж. Локка.
- 21. Філософсько-педагогічні погляди Дж. Локка. Аналіз роботи «Думки про виховання».
- 22. Ідея загальнолюдського виховання в працях ж.-ж. Руссо та г. Сковороди. Порівняльний аналіз.
- Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо
- Педагогічні погляди г. С. Сковороди
- 23. Порівняльний аналіз педагогічних концепцій Дж. Локка та я.А.Коменського.
- 24. Діяльність братських шкіл в Україні, їх роль щодо розвитку мови, науки, культури, освіти.
- 25. Характеристика «Статуту Львівської Братської школи 1586 року. Порядок шкільний».
- 26. Українська педагогічна думка епохи Відродження хvі-початку хvii ст. (с. Зизаній, л. Зизаній, п. Беринда, і. Галятовський, г. Смотрицький, і. Борецький та інші).
- 27. Становлення та розвиток вищих навчальних закладів в Україні: Острозька та Києво-Могилянська академії.
- Острозька школа-академія
- Києво-Могилянська академія
- 28. Особливості навчального процесу в Києво-Могилянській академії. Організаційно-просвітницька діяльність п.Могили.
- 29. Вплив педагогічних поглядів та діяльності с. Полоцького й є. Славинецького на становлення Слов’яно-греко-латинської академії.
- 30. Аналіз праці є. Славинецького «Громадянство звичаїв дитячих».
- 31. Значення роману ж.Ж. Руссо «Еміль, або Про виховання» у розвитку світової педагогічної думки.
- 32. Просвітницька діяльність ф. Прокоповича та м. Козачинського.
- 33. Сутність та педагогічне значення ідеї «спорідненої праці» г. С. Сковороди, її вплив на розвиток національної педагогічної думки.
- 34. Сутність ідеї природовідповідного виховання г.С.Сковороди та шляхи її реалізації («Благодарний Еродій», «Вбогий жайворонок»). (див. 33)
- 35. Основні етапи педагогічної діяльності і.Г. Песталоцці.
- 36. Теорія елементарної освіти і.Г. Песталоцці.
- 37. Вплив демократичних ідей і.Г. Песталоцці на розвиток педагогічної теорії та шкільної практики.
- 38. Педагогічна теорія і.Ф. Гербарта.
- 39. Аналіз праці і.Ф. Гербарта «Загальна педагогіка, що виводиться з мети виховання».
- 40. І.Ф. Гербарт про процес навчання.
- 41. Дидактичні погляди ф.-а.В. Дістервега.
- 42. Аналіз праці а. Дістервега «Посібник для освіти німецьких учителів».
- 43. Ідея розвивального навчання в педагогічних концепціях й.Г.Песталоцці, і.Ф.Гербарта та ф.-а.В.Дістервега.
- 44. Ідея природовідповідності в працях я.А.Коменського, ж.-ж.Руссо, і.Г.Песталоцці та ф.-а.В.Дістервега.
- 45. Освітні реформи на початку хvііі ст. В Російській імперії. М.Ломоносов, його значення в розвитку педагогіки та школи
- 46. Питання виховання в європейських соціальних теоріях хіх ст. (р.Оуен, ш.Фур’є, к.Сен-Сімон).
- 47. Розвиток педагогічної думки в Україні у першій половині хіх ст. (і.П.Котляревський, м.Максимович, о.В.Духнович).
- 48. Діяльність перших університетів в Україні першої половини хіх ст. Харківський та Київський університети.
- 49. Просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. (т.Шевченко, п.Куліш, м.Костомаров).
- 50. Діяльність представників демократичної педагогіки 30-40 років хіх ст. В Російській імперії. Аналіз статті м.Добролюбова «Про значення авторитету у вихованні».
- 51. Шкільні реформи 60-х рр. Хіх ст. В Російській імперії. «Положення про початкові народні училища» 1864 р., «Устав гімназій та прогімназій» 1864 р.
- 52. Педагогічна діяльність м.І.Пирогова.
- 53. Аналіз статті м.Пирогова «Питання життя» та її значення для розвитку педагогічної думки.
- 54. Життєвий шлях та суспільно-педагогічна діяльність к.Д.Ушинського.
- 55. Філософські та природничі основи педагогічної теорії к.Д.Ушинського.
- 56. Ідея народності виховання к.Д.Ушинського та шляхи її реалізації. Статті «Про народність у суспільному вихованні», «Рідне слово».
- 57. Ідея гармонійного розвитку особистості в роботах к.Д.Ушинського. Аналіз праці «Людина як предмет виховання».
- 58. К.Д.Ушинський про професійну підготовку вчителя.
- 59. К.Д.Ушинський про педагогіку як науку і мистецтво. Аналіз статті «Про користь педагогічної літератури».
- 60. Аналіз статті к.Ушинського «Праця в її психічному і виховному значенні».
- 61. Мета та завдання морального виховання в педагогічній теорії к.Д.Ушинського.
- 62. Дидактична теорія к.Д.Ушинського та його діяльність як методиста («Рідне слово» та «Дитячий світ»).
- 63. К.Д.Ушинський про урок та вимоги до вчительської професії.
- 64. Ідея вільного виховання л.М.Толстого, її втілення в практику роботи Яснополянської школи.
- 65. Проблема розвитку дитячої активності та творчості в педагогічних працях л.М.Толстого.
- 66. Проблеми української національної школи у творчості просвітителів кінця хіх – початку хх століття (і.Франко, м.Коцюбинський, Леся Українка).
- 67. Педагогічні пошуки на межі хіх-хх століть. Е.Кей та м.Монтессорі.
- 68. Характеристика експериментальної педагогіки кінця хіх-початку хх ст. (в.-а.Лай, е.Мейман, а.Біне).
- 69. Характеристика прагматичної педагогіки кінця хіх початку хх ст. Дж.Дьюї.
- 70. Історико-педагогічні концепції м.Драгоманова й м.Грушевського: порівняльний аналіз.
- 71. Педагогічні погляди та освітня діяльність м.Корфа.
- 72. Проблеми української національної школи у творчості просвітителів кінця хіх-початку хх ст. (б.Грінченко, х.Алчевська).
- 73. Розвиток педагогічної думки в Україні за роки Радянської влади. Діяльність в.Затонського, м.Скрипника, я.Ряппа.
- 74. Поради с.Васильченка та т.Лубенця щодо організації шкільної справи в Україні.
- 75. Українська педагогічна думка першої половини хх століття. Педагогічні погляди с.Русової, і.Огієнка.
- 76. Ідея політехнізму в роботах російських та українських педагогів (20-ті – початок 30-х років хх ст.).
- 77. Ідеї громадянського виховання г.Кершенштайнера.
- 78. А.С.Макаренко про виховання особистості в колективі та через колектив. Використання його ідей в практиці роботи сучасної школи.
- 79. Проблеми сімейного виховання в працях а.С.Макаренка («Книга для батьків», «лекції про виховання дітей»).
- 80. А.С.Макаренко про поєднання навчання з продуктивною працею («Педагогічна поема», «Прапори на вежах»).
- 81. А.С. Макаренко про педагогічну працю та вимоги до вчителя.
- 82. Особливості розбудови загальної, професійної та вищої школи в Україні 20-30-х рр. Хх ст.
- 83. Ідеї національного виховання української молоді г.Г.Ващенка. Аналіз праці «Виховний ідеал».
- 84. Етнічні засади родинного виховання в праці в.О.Сухомлинського «Батьківська педагогіка».
- 85. Ідея громадянського виховання особистості в роботах а.С.Макаренка, г.Г.Ващенка та в.О.Сухомлинського.
- 86. В.О.Сухомлинський про творчий характер педагогічної праці. Аналіз роботи «Розмова з молодим директором школи».
- 87. Аналіз праці в.О.Сухомлинського «Серце віддаю дітям».
- 88. В.О.Сухомлинський про розумове виховання школярів
- 89. Педагогічна діяльність в.О.Сухомлинського та сучасність. Аналіз праць «Сто порад учителю» та «Павлиська середня школа».
- 90. Перший з’їзд педагогічних працівників України. Аналіз концепції «Освіта (Україна ххі ст.)». Шляхи розвитку української системи освіти на сучасному етапі.