33. Сутність та педагогічне значення ідеї «спорідненої праці» г. С. Сковороди, її вплив на розвиток національної педагогічної думки.

Однією із провідних філософських ідей Г. Сковороди була ідея сродності, сродної праці, у віднайденні якої митець вбачав сам сенс людського життя, щастя людини. Пропагуючи принцип сродної праці, філософ мав на увазі поєднання практики із покликанням, оскільки людина повинна виконувати той вид роботи, до якої вона має здібності. Тобто людина, призначена до хліборобської праці, має бути селянином, той, хто має талант живописця, має стати художником, музикант теж має бути призначеним для того. Отже, ніякі майнові стани, як вважав Сковорода, не нададуть людині хисту, ніяке виховання не дасть їй таланту в тому, до чого вона не народжена.

Своє розуміння сродності філософ висвітлює й у філософських трактатах, зокрема творах «Убогий жайворонок» та «Вдячний Еродій», і в байках.

Байіш Сковороди мають дуже високий мистецький рівень. Загалом, звертання письменника до жанру байки свідчить про те, що він намагався якомога більше поширити свої погляди в масах, надати їм зрозумілої, доступної форми. І він досягає цієї настанови, оскільки фабула й «сила» (мораль) його байок звучать виразно й переконливо.

Усі байки написані прозою, у них надзвичайно виразно проявляються філософські настанови автора. Особливо цікавою частиною цих байок є «сила» — мораль. Здебільшого мораль байок звучить афористично. В окремих байках «сила» є поєднанням групи тематично споріднених прислів'їв та приказок, які приваблювали автора переважно тим, що вони були наслідком життєвого досвіду людини, виходили з гущі життя, в них було закладено багато філософських суджень, які відповідали світоглядним позиціям письменника і завдяки цьому допомагали йому розкрити ідейні задуми своїх творів.

У багатьох байках розкривається сприймання філософом ідеї сродності. Зокрема, у байці «Жайворонки» розповідається про черепаху, яку орел даремно вчив яітати. Вона ж приземлилась «з великим шумом і тріском». Автор зазначає: «Багато хто від природи великі діла починає, але погано закінчує». У байці ідея сродної праці проводиться досить виразно. Цим же ідеям присвячені й байки «Оселка і Ніж», «Собака і Кобила», «Жаби», «Бджола і Шершень».

Зокрема, в байці «Бджола і Шершень» уславлюється працелюбність бджіл, які збирають мед, оскільки для цього вони народжені, і ця праця для них солодша за сам мед. Це незрозуміло хижакам — Шершням, які не мають ніякого розумного виправдання своєму існуванню, бо нічого не роблять, а тільки відбирають зароблене іншими. Сковорода відзначає, що бджола є образом мудрої людини, яка працює за своєю сродні-стю, яка знає сенс свого життя.

У байці «Голова і Тулуб» частини тіла сперечаються між собою, хто з них головніший, але виявляється що вони не можуть існувати одна без одної і кожна виконує своє призначення, як і людина у світі.

Сродність у будь-якому занятті є для людини гарантією її правильного, правдивого існування у світі, гарантією її щастя, розумності. Тому всі герої байок, які наслідують свою природу, викликають повагу, а ті, що намагаються бути чимось іншим, ніж їм призначено природою, викликають тільки сміх та здивування. Дійсно, неможливо навчити літати жабу, бо не має вона крил, а от орла вчити літати не треба, бо він для цього наводжений; не можна змусити бджолу не збирати у важкій праці мед, через який вона потім і гине, тому що тільки для цього вона була народжена. Не можна коця зробити волом, бо не можна йти проти природи, ламати її. Це призведе тільки до марних страждань і душевних мук.

Байки Сковороди — це своєрідне явище в українській літературі. Вони були не тільки найвищим досягненням у цьому жанрі, а й значним кроком уперед. Письменник вивів жанр на самостійних шлях, остаточно утвердивши його в українській літературі. Він проторував дорогу багатьом відомим українським байкарям.