46. Питання виховання в європейських соціальних теоріях хіх ст. (р.Оуен, ш.Фур’є, к.Сен-Сімон).

Соціальні вчення XIX ст. є результатом прагнень теоретично осмислити глибокі зміни, які відбувалися в економіці і перспективах розвитку європейського суспільства того часу. Промисловий переворот в Англії та в інших європейських країнах обумовили принципово нову соціокультурну ситуацію: масова початкова освіта всіх дітей ставала суспільною необхідністю. У зв’язку з цим Р.Оуен, наприклад, відзначав, що настав час, коли британський уряд може ввести національну систему освіти для всього народу, що сприятиме важливим позитивним змінам. Сен-Сімон стверджував, що всі люди незалежно від їх соціального стану мають потребу не тільки в засобах до існування, але й в освіті і в реальному вихованні. Він був переконаний, що прогрес суспільства може бути здійсненний тільки освіченими людьми. Однак, реалізації цієї прогресивної ідеї заважав переважний попит на просту, некваліфіковану працю, характерну для ранньої стадії машинного виробництва, що обумовило масове використання на підприємствах жіночої і дитячої праці. Так, за даними урядових досліджень до 1830 р. тільки 30% дітей трудящих Англії мали можливість відвідувати школу.

Характеризуючи виховання, притаманне новому суспільству, Сен-Сімон, Фур’є, Оуен вже підійшли до розуміння соціально-педагогічного значення індустріального виробництва, попереджаючи про негативні наслідки, до яких може призвести ігнорування ними. В їх творах проявилося усвідомлення необхідності підвищення загальної освіти та її зв’язку з організацією суспільної праці. Раціональне чергування фізичних і розумових занять, зв’язок навчання з працею, науки з виробництвом трактувалися ними не тільки як засіб виховання здорового покоління, але й як необхідна умова подолання старого розподілу праці.

Саме в такому контексті ПІ.Фур’є відзначав, що праця повинна бути осмислена, але знання, що давалися існуючою школою, відірвані від практики, відбивали інтерес і бажання до навчання у всіх дітей.

Сен-Сімон звертав увагу на значення реальних знань і необхідність оновлення змісту шкільної освіти: поглиблене вивчення в школі таких предметів, як геометрія, фізика, хімія і інших природничо-наукових дисциплін, може забезпечити молоді найцінніші знання, якими вона може керуватися в житті.

Він висловив також думку про необхідність введення в зміст загальної освіти школярів “загальнокорисних відомостей, що стосуються промисловості”, відзначивши, що з прогресуючим розподілом праці зростає значення загальної освіти, яка повинна розвивати не тільки раціональні здібності людей, але й здібності їх до матеріальної діяльності.

Аналогічні думки висловлював Р.Оуен, який вбачав у науково-технічному прогресі ґрунт для перебудови суспільства на розумній основі. Ш.Фур’є оцінював традиційний для того часу відрив шкільної освіти від практики як “безглуздий хід виховання” і, навпаки, зв’язок виховання з практикою, з працею здавався йому основою матеріального розквіту суспільства. Для розвитку у молоді “індустріальних захоплень” він вважав доцільним організацію для дітей з раннього віку участі у трудових об’єднаннях дорослих - “фалангах” - у вигляді різноманітних, нетривалих у часі і змінюваних трудових заняттях - “сеансах”, своєрідних трудових ігор.

Взагалі, можна сказати, що в соціальних вченнях XIX ст. сформулювалося два підходи до виховання: в питаннях про шляхи і межі розвитку людини як особистості - всебічний розвиток якої уявлялося Сен-Сімону, ПІ.Фур’є і Р.Оуену як велика загальнолюдська мета і педагогічна функція виховання, а також як спорідненість соціальної реконструкції, гармонізації суспільних відносин.