logo
Dokument_Microsoft_Office_Word_3

75. Українська педагогічна думка першої половини хх століття. Педагогічні погляди с.Русової, і.Огієнка.

ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ С. РУСОВОЇ

Принциповою основою змісту навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та школах С. Русова вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу. У численних статтях обґрунтовувала і розвивала свої погляди на організацію українського шкільництва. Особливе місце в її науково-педагогічних дослідженнях займас проблема дошкіль¬ної та позашкільної освіти. Дошкільна освіта та виховання, на думку С.Русової, повинні базуватися на чіткій взаємодії з народною педагогікою і проводитися тільки рідною мовою. Позашкільна освіта має базуватися на системі вечірніх шкіл кількох типів: неді¬льні школи, школи ліквідації неписьменності, повторно-додаткові, фахові і професійні школи, а також народні університети.

Основним принципом навчання і виховання в українській школі вона вважала народність, а педагогічним ідеалом - національно-релігійний.

3. ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ І.ОПЄНКА

Головним у розвитку духовності української

молоді Югієнко вважав християнську доброчесність, справедливість і працьовитість. Ці риси можливо виховати, на думку вченого, лише на основі рідномовного виховання і тільки в родині. Таким чином, принциповими рисами педагогічних поглядів Огієнка можна вважати: різномовність, родинність, залучення християнських ідеалів.

Згідно з цим, основними завданнями освітньо-виховного процесу в навчальних закладах України повинні бути: українізація всіх типів навчальних закладів; доступність і єдність навчання; ство¬рення системи підготовки національних педагогічних кадрів.

Мета освіти й виховання:

формування національної свідомісті, духовності, національного характеру, естетичних цінностей, утвердження здорового способу життя дітей

Зміст освіти: національний компонент освіти (знання природних багатств та національних героїв, історії, культури, традицій свого народу)

Принципи навчання: виховуючий характер навчання; наочність, науковість, систематичність, міцність знань; індивідуальний підхід; активність і творчість учнів

Методи навчання: бесіда, розповідь, пояснення, вправи, робота з книгою, вико¬ристання наочності, дискусія, проблемний виклад знань, навіювання

Зміст виховання: прищеплення любові до свого народу, народної творчості, рідної мови і церкви

Засоби виховання: рідна мова, батьківський та материнський приклад, рідномовне оточення, етнічне середовище, усна народна творчість, читання Біблії, народний календар, рідна історія, література, традиції, обряди, свята, ігри, мистецтво, побут, одяг