29. Вплив педагогічних поглядів та діяльності с. Полоцького й є. Славинецького на становлення Слов’яно-греко-латинської академії.

У педагогічній системі цього періоду можна виділити офіційну освіту і виховання, яка виражала інтереси панівних класів, прогресивну педагогічну теорію і практику та псевдонародні педагогічні теорії й ідеї.

Між представниками цих напрямів йшла тривала й гостра боротьба. Вона позначилась на виховній і освітній діяльності, педагогічній та художній літературі.

Прогресивні педагогічні ідеї того часу відображалися в статутах братських шкіл, різних полемічних творах релігійного і політичного характеру, зокрема, в творах видатних діячів братських шкіл Лаврентія та Стефана Зизаніїв, творах Івана Вишенського, Кирила Ставровецького, Іова Борецького та ін.

У літературно-художніх, полемічних, історичних працях письменників і просвітителів України цього періоду викладено думки про соціальну роль, характер і значення виховання й освіти. У розвитку педагогічної думки XVII ст. існувало два напрями: орієнтація на зразки грецької культури й освіти (Єпифаній Славинецький) та розвиток педагогічної теорії і практики на основі слов'янських педагогічних традицій з урахуванням досягнень західної педагогіки (Симеон Полоцький).

Коли у Московській державі виникла потреба у вчених людях і необхідність надрукувати Біблію, тоді цар Олексій звернувся з проханням до Києва. І в липні 1649 року приїхали в Москву українці-справщики, серед яких був і Єпифаній Славинецький. Він мав добру освіту, прославився як чоловік «вельми учений і мудрий», заслужив великий авторитет у Москві, добре знав декілька мов, був «опасный претолковник эллинского, славянского и польского діалектов» і написав «Лексикон греко-славяно-латинский».

В 1664 р. до Москви прибув українець Симеон Полоцький (1629—1680), запрошений туди вчити царевичів Олексія І ,Федора та царівну Софію; навчав він і царевича Петра. Симеон Полоцький був людиною, що мала високу західну освіту; він заслужив великий авторитет у Москві, його цінували і як людину, і як літератора, і як поета. Написав багато творів, серед них такі, як «Обед душевний» (1681) та «Вечеря душевная» (1683). Ці роботи дуже прославили автора, а «Псалтир рифмованая» Симеона Полоцького була широко розповсюджена у Московії, і наказом царів Івана та Петра її було покладено на ноти.

Є. Славинецький та С. Полоцький були першими казнодіями (промовляли проповіді в церквах на відміну від існуючого звичаю в Москві проповіді читати з книжок).

Є. Славинецький не лише виправляв помилки у церковних книгах, а й перекладав навчальну літературу з медицини, географії, мистецтва, створював підручники. Серед праць Є. Славинецького чи не найбільший інтерес з педагогічного погляду, становить твір «Громадянство звичаїв дитячих». Дослідники встановили подібність цього твору з працею Я.А. Коменського «Правила поведінки...», а також з твором Еразма Роттердамського «Похвала глупості». Однак твір Е. Роттердамського мав розповідальну форму, а «Громадянство звичаїв дитячих» — катехізисну (запитально-відповідальну). Твори Є. Славинецького сприяли утвердженню прогресивних ідей у справі виховання.