logo
Dokument_Microsoft_Office_Word_3

53. Аналіз статті м.Пирогова «Питання життя» та її значення для розвитку педагогічної думки.

В статті «Питання життя» Пирогов формулює свої погляди на роль, значення та сучасний стан виховання, на його завдання і ха­рактер, проводить думку про те, що вихованню належить дуже від­повідальна роль в житті суспільства в цілому і кожної особистості зокрема, що від виховання в значній мірі залежить майбутнє людини.

Пирогов з болем відзначає, що питання виховання не стало поки що питанням життя, що сучасне суспільство не надає йому потрібної уваги, не піклується про забезпечення виховання пра­вильним спрямуванням. Більше того, у вихованні підтримується якраз помилкова спрямованість. Найбільш суттєвим недоліком, а вірніше, вадою сучасного виховання, М. Пирогов називає ста­новість освіти і виховання, вважаючи цю перешкоду несправедли­вою, такою, яка не відповідала інтересам держави, педагогіки і мо­ралі. Він вимагав знищення становості. Не належність до якогось стану, а нахили і здібності до навчання і матеріальна забезпече­ність — ось що, на його думку, повинно визначати фактичну мо­жливість для кожного отримати ту чи іншу освіту.

Не менш серйозною вадою, ніж становість, М.Пирогов вважав вузькопрофесійну та чиновницьку кар’єристичну спрямованість виховання. Свою педагогіку він назвав “духовно-моральною”, очевидно, через те, що захищав загальнолюдський характер виховання, де пріоритетними є цінності світової цивілізації. Добивався, щоб школа змінилась і готувала істинно широкоосвічену людину. Будучи медиком, Пирогов доводив, що гуманітарні предмети в гімназії і університеті такі ж важливі, як і природознавство, тому що вони стосуються найважливішої духовно-моральної сторони нашого життя. Із продовженням диференціації і спеціалізації наук значення гуманітарних знань як засобу підтримання моральності в суспільстві зростає. На думку Пирогова, тільки людина з високими моральними переконаннями здатна протистояти спокусам сучасного суспільства (кар’єризм, лицемірство, особиста користь). Інакше збережеться роздвоєння особистості на “бути” і “здаватись”, що є шкідливим для самої людини. Виховання щирості і відвертості душі і таке виховання душі, щоб вона, розвиваючись не роздвоювалась і не втрачала своєї щирості ось той ідеал виховання, який виставляє автор.