Заняття 13. Естетичні основи мистецтва ( 2 год)

План:

1. Визначення поняття мистецтво. Концепції виникнення мистецтва

2. Функції мистецтва

3. Види мистецтв: архітектура, скульптура, живопис та інші.

Методичні поради

Мистецтво займає особливе місце в естетиці. Воно визначається тим, що мистецтво – вища форма естетичного освоєння дійсності. Це положення заслуговує на особливу увагу, оскільки в мистецтві естетичне – самоціль. Художник не ставить перед собою іншої мети, крім створення естетичної цінності, у той час як в інших видах людської діяльності естетичне похідне від цих видів діяльності. Феномен естетичного як стан внутрішнього переживання цілком можна назвати надлишковим переживанням суб'єкта стосовно самих об'єктів, предметам, обставинам, явищам, процесам, видам діяльності. Почуття, споглядання, колективні уявлення збагачені переживанням. Цей стан внутрішнього переживання існує тільки в суб'єкті, а тому виразити його об'єктивно, предметно не можна нічим, крім як знову викликавши його шляхом відтворення життєвої реальності, який він був спочатку породжений. Таку функцію "повтореного як би знову створеного світу" (В. Бєлінський) і виконує мистецтво.

Це основний принцип у збагненні природи і функції мистецтва. Естетичне в мистецтві стає і засобом і метою, беручи на себе системостворюючу функцію. Естетичне, як своєрідна інтегративна цінність здатна об'єднати в деякий моноліт усі функції мистецтва, даючи йому позачасове і неминуще життя.

Не менш важливою, поряд з естетичною функцією мистецтва, є соціальна і пізнавально-перетворювальна.

Особливо можна виділити загальнокультурну функцію мистецтва. У ній поєднується історія і сучасність, загальнолюдські і художні цінності і надбання особистісного прилучення до них. Мистецтво виражає естетичну сферу культури, будучи її ціннісною самосвідомістю.

Розглядаючи мистецтво як феномен культури, важливо виділити головну тріаду – мистецтво, вид мистецтва, твір мистецтва, де вид мистецтва можна визначити як духовно-практичну діяльність, мета і зміст якої – у переживанні, відображенні і розвитку специфічно художніми засобами, пов'язаними з однією з типологічних форм людської чуттєвості, соціального буття, із властивими йому культурно-історичними типами спілкування, різними уявленнями про світ, ідеологічними установками.