Заняття 3. Історія етичних вчень (2 год)

План:

1. Етичні вчення Давнього Сходу

2. Антична етика

3. Релігійна етика Середньовіччя і Відродження

4. Етика Нового часу

5. Етика ХІХ-ХХ ст.

Методичні поради

Історія етики охоплює більше двох з половиною тисяч років і характеризується розмаїттям проблем і течій. Щоб розібратися в великому об'ємі матеріалів, необхідно зосередитися на основних якісних етапах етичної думки, скласти собі цілісне уявлення про етику античності, середньовіччя, Нового часу та наступних періодів аж до сучасності.

Слід особливо підкреслити, що у східній і західній античній думці етика існувала у межах філософії і носила характер переважно практичної моралі, що викладає тілесну і психічну гігієну життя. Основні положення етики виводилися безпосередньо з природи світобудови, конкретніше – з природи. Це було пов'язано з космологічним характером східної і західної античної філософії. Як особлива дисципліна етика була виділена Аристотелем, який помістив її між вченням про душу і вченням про державу: базуючись на першому, вона служить іншому, оскільки її метою є формування доброчесного громадянина держави.

У стоїків відбувається поділ філософії на логіку, фізику й етику. Він проходить через середньовіччя і приймається філософією Відродження. Цей розподіл сприймається і Кантом, який лише обґрунтовує його як розмежування вчень про метод, природу і волю (моральність). Однак аж до Нового часу етика часто сприймалася як наука про природу людини, причини і мету її дій взагалі, тобто збігалася з філософською антропологією, або навіть зливалася з натурфілософією. Таке розширене тлумачення предмета етики випливало з трактування її завдань: етика була покликана навчити людину правильно жити, виходячи з її ж власної природи. І.Кант критикував поєднання в етиці натуралістичного і морального аспектів. За Кантом, етика – є вченням лише про належне, а не про те, що є причинно обумовленим. Кант називав етику "практичною філософією". Таке переосмислення предмета етики швидко поширилось в західній філософії XX ст., причому, якщо позитивісти виключають нормативну етику зі сфери науково-філософського дослідження, то етика ірраціональності заперечує її можливості як загальної теорії, відтепер вирішення моральних проблем є прерогативою особистої моральної свідомості, що діє в межах неповторної життєвої ситуації. Марксистське розуміння етики базується на розумінні моралі як прояву економічних відносин між людьми. Принцип колективізму стає вищим за індивідуалізм. Зверніть увагу на неправомірність економічної інтерпретації змісту філософської етики.

Зверніть увагу на те, як трансформуються категорії етики у ХІХ–ХХ століттях, як відбувається ціннісна переорієнтація суспільства.