logo
психология / психология

74 Особистісні фактори ефективної д-ті.

Для успішного виконання особистістю певної діяльності відіграють велику роль не тільки її здібності, але і безліч особистісних факторів. Ось деякі фактори, що обумовлюють ефективність д-ті: цілеспрямованість, імпульсивність, впевненість у спілкуванні, схильність до ризику, мотивація до успіху, ригідність, рівень домагань.

Важливою для планування різних видів д-ті, особливо навчальної та професійної, і прогнозу майбутньої життєдіяльності та самореалізації в сферах праці, сімї, дозвілля є важливою цілеспрямованість та пртилежна до неї риса особистості – імпульсивність. Імпусивність обумовлює недостатність самоконтролю у спілкуванні та діяльності, нестійкість орієнтацій та інтересів.

Тенденція до ризику в умовах небезпеки не є базовою рисою психічного складу людини, однак вона дає можливість прогнозувати ймовірність ризикованих дій людини, виходячи за межі та загальноприйняті рамки. Ризик розуміється як дія «на удачу» з надією на щасливий кінець або як можлива небезпека. Як правило, чим вищою є мотивація людини до успіху, тим нижчою є її готовність до ризику. Сильна мотивація до успіху і висока готовність до ризику призводять до того , що з такими людьми рідше трапляються всілякі негаразди.

Ригідність є рисою особистості, яка вважається психологами однією з головних. Вона являє собою складність (навіть до нездатності ) у зміні наміченої людиною програмид-ті в умовах, що обєктивнопотребують її перебудови. Виділяють когнітивну, афективну та мотиваційну ригідність.Когнітивна ригідністьвиявляється у ттуднощах перебудови сприймання та уявлення у зміненій ситуації.Афективна ригідність проявляється у надзвичайно низькій рухливості афективних (емоційних) відгуків на обєкти емоцій, що змінюються.Мотиваційна ригідність проявляється у слабко рухомій перебудові системи мотивів у обставинах, що потребують від субєкта гнучкості та зміни характеру поведінки. Рівень ригідності, яка проявляється субєктом, обумовлюється взаємодієюйого особистісних особливостей із х-ром середовища, враховуючи ступінь складності завдання, яке стоїть перед ним, її привабливості для нього, наявність небезпеки, одноманітність стимуляцій і т.і.

Під рівнем домагань розуміють прагнення особистості до досягнення цілей того ступеню складності , на який людина вважає себе здатною. Тобто це прагнення особи на основі усталеної в її досвіді певної оцінки власних можливостей посісти найкраще місце у шкалі цінностей.

75. Мотиви діяльності.

Потреби людини суб'єктивно пе­реживаються нею як бажання, потяг або прагнення. Сигналізуючи про виникнення потреб та про їхнє задоволення, ці переживання регулюють діяльність людини, стимулюючи або послаблюючи її. Наявність потреби та її безпосереднього, чуттєвого виразу (бажання, потягу тощо) ще не є достатньою умовою для того, щоб діяльність щодо її задоволення могла здійснитися. Для нього необхідний об'єкт, який, відповідаючії пот­ребі за змістом, став би збудником діяльності, надав би їй конкретної спрямованості. Людині притаманні вищі форми відображення дійс­ності, а тому об'єкти, які збуджують діяльність, можуть поставати у формі ідеї чи морального ідеалу. Саме цей усвідомлюваний образ, який збуджує діяльність, орієнтує її на задоволення певної потреби, називають мотивом діяльності, що реалізується.

Мотиви діяльності людини можуть поставати в її свідомості як конкретні чуттєві або розумові образи поряд з асоційованими з даними образами уявленнями (наприклад, для мандрівника образ вогнища асоціюється з теплом, світлом, відпочинком тощо). Мотив може збуджувати часткову, конкретну дію і прямо збігатися з ціллю даного діяння (або конкретної дії), з тим. що досягається в результаті виконання дії. В складніших випадках мотиви можуть не збігатися з ціллю окремої дії безпосередньо, а потребують багатьох дій, до­сягнення численних часткових цілей. Іноді діяльність, що відповідає такому мотиву. може відбуватися протягом значного періоду часу —місяці, роки. Проте мотиви і цілі дій людини не збігаються за своїм суттєвим значенням; так, залежно від життєвих обставин один і той самий мотив може реалізуватися в різних за своїми цілями діях. а зовні однакові дії можуть мати різні мотиви.

Мотиви поділяються на: ведучі і другорядні, усвідомлювані і неусвідомлювані. Усвідомлювані мотиви, коли людина усвідомлює, що спонукає її до дії (інтереси, переконання, прагнення)дають можливість поставити перед собою мету.Неустановлювані мотиви-- цеустановки і потяги до виконання певної діяльності.

всі спонукання до діяльності складаютьмотивацію поведінки особистості.

Розуміння мотивів діяльності та уявлення про механізми їхнього утворення мають дуже важливе значення і для особистості як суб'єк­та діяльності. і для наукового розуміння психологічного змісту даних процесів. Саме від мотиву залежить, що (в психологічному розумінні) являє собою та чи інша дія, який суб'єктивний сенс вона має для даної людини, як відтворює її внутрішній світ, «картину її «Я». Мотиви діяльності людини відображають найхарактерніші для неї способи реагування на ті чи інші елементи довколишньої (зов­нішньої) та прихованої (внутрішньої) сфери існування людини. Рі­вень усвідомлення мотивів власної діяльності висвітлює притаман­ний людині спосіб реагування на окремі явища: спонтанні дії, ске­ровано організовані дії тощо. Змістовний «масштаб» мотивування людиною сііоїх дій характеризує як змістовий простір її реального та духовного існування, так і особистісну «зрілість» в оволодінні предметним світом та пласними переживаннями взаємодій із цим світом. Узагалі мотиваційна сфера особистості формується, розви­вається та реалізується відповідно до формування, розвитку та послі­довного виявлення «Я» конкретної особистості.