3. Ресурси соціально-педагогічної діяльності

Соціально-педагогічна діяльність – це вид професійної діяльності, який спрямований на вирішення соціально-педагогічних завдань. Серед дослідників цієї проблеми можна визначити О. Безпалько, А. Капська, М. Шакурова, П. Шептенко, Г. Вороніна, Л. Мардахаєв, Л. Нікітіна, В. Завадська, С. Харченко та ін.

Пошук соціально-педагогічних ресурсів є необхідною умовою забезпечення ефективності професійної діяльності спеціаліста.

В загальному розумінні, ресурси – це запаси чого-небудь, які можна використовувати в разі потреби в іншій інтерпретації, в іншій інтерпретації вони трактуються як джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися в міру необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності.

Фандрайзинг – процес пошуку та залучення ресурсів.

Визначаємо:

Внутрішні ресурси: особливості психічних пізнавальних процесів особистості (сприймання, уваги, пам’яті, мислення, мови, уяви); прояви емоційно-вольових процесів та психічних станів; особистісні характеристики (особливості характеру, темпераменту, потреби, інтереси, цінності, мотиви); показники освітнього рівня людини; професійні та соціальні уміння й навички, якими вона володіє.

Матеріальні: фінансові (всі види грошових надходжень для організації та здійснення соціально-педагогічної роботи). Це також є різновидом і офіційних матеріальних ресурсів. Неофіційні фінансові (грошова допомога друзів, спонсорів, яка безпосередньо надається людині, що потребує підтримки). Не фінансові (приміщення, обладнання, книги, речі, ліки тощо).

Людські: соціальні педагоги, соціальні працівники, психологи, реабілітологи, інші працівники соціальних інститутів, волонтери.

Інформаційні: спеціальна література, буклети, листівки, брошури; інформація в ЗМІ про благодійні заходи; інформаційна мережа Інтернет; усна інформація спеціалістів та волонтерів.

Кожна держава має систему соціальних інститутів, які безпосередньо чи опосередковано займаються вирішенням соціальних проблем: соціальні інститути виховання (ЗОШ, школи-інтернати, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади); державні органи соціальної роботи з населенням (територіальні центри по роботі з населенням, соціальні служби молоді, притулки); громадські організації (благодійні фонди, товариства, громадські об’єднання); церква.

Технологічні ресурси – сукупність форм, методів, засобів та прийомів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними педагогами та працівниками з метою досягнення успіху соціально-педагогічної роботи та забезпечення завдань соціального захисту населення. Це: організаційні форми, діагностичні техніки, психотерапевтичні методи, тренінги тощо. Окремим ресурсом соціально-педагогічної роботи виступає сім’я – це система соціального функціонування людини, один з провідних інститутів її соціалізації.

Вона покликана бути надійним психологічними «сховищем», яке допомагає людині виживати в складних умовах сучасного життя. Сім’я забезпечує своїм членам економічну, соціальну та фізичну безпеку шляхом реалізації її основних функцій: матеріально-економічної, житлово-побутової, комунікативної, виховної, рекреативної.

Отже, соціально-педагогічна діяльність – це процес активізації внутрішніх ресурсів клієнта, пошук та залучення зовнішніх ресурсів, який може відбуватися при підтримці сім’ї з метою задоволення потреб, вирішення проблем особистості або соціальної групи.

Реалізуючи професійну діяльність, соціальний педагог повинен знати зміст, призначення існуючих ресурсів соціально-педагогічної роботи, уміти доцільно їх добирати та використовувати у кожному конкретному випадку.