Додаток п Правила побудови запитань для інтерв’ю

1) кожне запитання повинно бути логічно однозначним, тобто не містити в собі кілька відносно автономних частин, що потребують різних відповідей;

2) варто уникати вживання мало поширених слів іноземного походження, слів з неоднозначним тлумаченням, спеціальних термінів тощо;

3) не формулювати надто громіздке запитання, яке респондент не запам’ятає (може відповісти лише на частину або зовсім відмовитись відповідати);

4) перевага надається конкретним запитанням над абстрактними чи загальними, бо достовірність інформації, одержаної від аналізу конкретних випадків, зазвичай є вищою. Краще поставити кілька конкретних питань в межах конкретної теми, ніж запитання типу: "Як Ви частіше поводитесь ...?";

5) в ситуації, коли потрібно одержати від респондента інформацію дискусійного характеру або непридатну для публічного розголошення, бажано питання замаскувати. Це робиться методом включення в обговорення відповідей уявної ситуації стосовно самого респондента (наприклад, в майбутньому) або іншої невизначеної особи (наприклад, "одного студента", "одного юнака вашого віку...");

6) питання відносно складні, нецікаві респондентові або надто особистого характеру, не варто планувати на початок інтерв’ю. Якщо співбесідник захоплюється розмовою, то йому важче відмовитись від її продовження;

7) якщо мова йде про предмет, в якому респондент недостатньо компетентний, то потрібно спланувати невелику передмову, пояснити на прикладах чи іншими словами виражений у питанні матеріал. Тоді саме запитання буде лаконічне;

8) потрібно передбачити, щоб всі варіанти запропонованих відповідей були сприйнятливими для респондента, не впливали на втрату престижу тощо;

9) психологічна послідовність запитань має для інтерв’ю більш вагоме значення, ніж логічна послідовність. Іноді рекомендується відступати від логічного порядку, щоб уникнути впливу відповідей на попередні питання чи з метою попередження втоми респондента від одноманітної розумової діяльності.