Іv. Зміст навчального курсу (програма курсу) Тема і. Етика як система знань.

Проблема предмета етики. Різні точки зору на нього – результат абсолютизації окремих його складових на різних етапах розвитку знань.

Потреба людей у спілкуванні (гр. ethos – спільне житло) як основа специфічного, морального способу життєдіяльності, моральних відносин між людьми. Характеристика сутності і специфіки моральної потреби.

Етика як вчення про добро і зло (цінності спілкування). Етика як вчення про мораль – усвідомлений досвід позитивного спілкування. Однобічний характер цих визначень предмета етики.

Роль діяльнісного підходу до визначення сутності людини і її свідомості для розуміння предмета етики. Етика як вчення про моральні відносини – відносини між людьми, в основі яких лежить потреба у регуляції спілкування.

Специфіка етики як соціально-філософської дисципліни. Етика і філософія. Зв’язок етики з етнографією, соціологією. Етика і психологія, педагогіка. Етика – теоретична основа морального виховання. Зв’язок етики з естетикою та іншими філософськими галузями. Застосування в етиці загальнонаукових методів дослідження та методів суміжних дисциплін.

Історичні і філософські аспекти генезису етичних знань і формування моральної свідомості. Становлення етики як практичної філософії і вчення про життя. Етика як спосіб самовираження багатства досвіду людства в його результативно–орієнтованих аспектах.

Етичні концепції древнього Сходу. Антична етика як вчення про чесноти досконалої особи. Етичне вчення Сократа про знання як основу чеснот. Пошуки сенсу буття в етиці Платона. Етика доброчинностей Аристотеля. Евдемонізм Демокрита і розумний гедонізм Епікура. Вплив епікуреїзму Лукреція Кара на духовно-культурне життя Древнього Риму. Криза рабовласницького Риму та етика стоїцизму (Сенека, Марк Аврелій). Гуманістична спрямованість етики любові до Бога в ранньому християнстві.

Теологічне обґрунтування моралі в християнській етиці середньовіччя. Етичний потенціал Старого і Нового завітів. Паулінізм та етика любові. Ідеал монашества. Лицарський ідеал моральності. Моральна концепція християнської етики у вченні Августина Блаженного. Модернізація християнської етики в неоаристотелізмі Фоми Аквінського. Проблема співвідношення об'єктивних норм і індивідуальних потреб, здібностей в етиці Нового часу. Гуманістично-утопічні вчення в етиці Томаса Мора, Кампанелли, Сен-Сімона, Фур’є, Оуена.

Розвиток гуманістичних ідей Відродження в етичних вченнях Просвітництва. Моральний смисл "суспільного договору" Руссо. Принцип ненасильства і мирного вирішення спорів. Принцип виконання взятих обов'язків. Специфіка спрямованості етики Вольтера. Поняття "істинна моральність" як основа буття людини і організації життя суспільства відповідно принципам розуму в етиці енциклопедистів: Дідро, Ламетрі, Гельвеція, Гольбаха.

Категоричний імператив І.Канта. Етика Г.–Ф. Гегеля. Специфіка етичної концепції любові Л.Фойєрбаха. Етичне осмислення проблем гуманізму в епоху становлення капіталізму.

Антинормативний поворот в етиці. Марксизм про зв'язок економіки, політики і моралі. Концепція "комуністичної моралі". Етика волі до влади у "По той бік добра і зла" Ф.Ніцше. Антропологічне спрямування західноєвропейської етики: імморалізм філософії життя, воля і відповідальність екзистенціалізму, психоаналіз фрейдизму. Сучасна християнська етика: раціоналізм неотомізму і мораль католицизму, протестантська етика, пошук православ'ям загальнолюдських цінностей. Практицизм етики утилітаризму і прагматизму. Сцієнтизм позитивістської етики.

Різні точки зору на завдання етики. Описова, пояснювально-оцінна, нормативна, прогностична функції етики.