logo search
Dokument_Microsoft_Office_Word_3

39. Аналіз праці і.Ф. Гербарта «Загальна педагогіка, що виводиться з мети виховання».

Педагогіку розумів як науку про мистецтво виховання, що вміє зміцнювати і відстоювати існуючий лад. Мета виховання - формування доброчесної людини, що вміє пристосуватися до існуючим відносинам, поважаючого встановлений правопорядок. Мета виховання досягається розвитком багатосторонності інтересів і створення на цій базі цілісного морального характеру, керованого 5 моральними ідеями: внутрішньої свободи, досконалості, прихильності, права, справедливості. Завдання морального виховання: 1. Утримувати вихованця; 2. Визначати вихованця; 3. Встановлювати чіткі правила поведінки; 4. Не давати підстави для того, щоб вихованець засумнівався в істині; 5. Хвилювати душу дитини схваленням і осудженням. У Гербарта відсутній трудове виховання - прагнув виховати мислителя, а не діяча. Приділяв велику увагу релігійному вихованню. Релігійний інтерес у дітей треба порушувати якомога раніше і постійно розвивати. Релігія вимагає почуття смирення і необхідна як стримуючий початок.

Ввів у педагогіку поняття "виховує навчання". Виховує навчання не повинно відокремлювати повідомлення знань від пробудження розумової самодіяльності учня. Саме цим останнім властивістю, а не питанням про чистому знанні або про його користь визначається та точка зору, якої повинно триматися виховує навчання. Можна стверджувати, що саме Гербарт увів у педагогіку поняття "виховує навчання", ніж як би підбив підсумок тривалим пошукам педагогічної думки в цьому напрямку. Викладаючи свої думки про виховує навчанні, Гербарт намагався розвести логіку навчання з логікою виховання, виходячи з того, що викладання має вестися у двох напрямках: "увись", відкриваючи вихованцю "саме прекрасне і гідне", і в протилежному напрямку, аналізуючи дійсність з її "недоліками і потребами", щоб підготувати вихованця до зустрічі з ними. Можна стверджувати, таким чином, що розуміння Гербартом виховує навчання виходило з того, що специфічні за своїми функціями виховання і навчання взаємопов'язані і діалектично взаємодіють між собою.

При всіх недоліках односторонньо психологічного обгрунтування ідеї виховує навчання його безперечне достоїнство полягало в тому, що Гербарт прагнув розглядати щиросердечне життя як єдине ціле. Він виходив з того, що метод навчання повинен грунтуватися на психологічних засадах, так як весь розвиток особистості скоюється зсередини. Саме в цьому напрямку йшли всі його дидактичні пошуки. Є достатні підстави стверджувати, що пов'язана з ім'ям Гербарта досвідчена психологія та його ідеї виховує навчання з'явилися важливою віхою на шляху теоретичної розробки основ шкільного виховання і освіти в кінці XIX - початку XX в.