77.Особливості спілкування в умовах групової взаємодії

Існують різні позиції, які особа може займати в групі. Сучасна психологія виділяє офіційну (або формальну) та неофіційну структуру взаємин у групі. Офіційна структура відношень – це сис-ма позицій, що задаються ззовні, суспільством, і є необхідною для функціонування даної групи; особи, які їх займають такі позиції, мають чітке уявлення про свої права та обов’язки. У неофіційній міжособистістній системі відносин позиції обумовлюються індивідуальністю кожного і особливостями групи. Соціальна позиція хар-ся 2 параметрами: соціальна поведінка (- це реальні вчинки, завдяки котрим людина стверджує себе у бажаній ролі) та соц. очікування (- це відношення оточуючих до позиції певної особи).

Раніше у педагогіці в основному звертали увагу на офіційну стр-ру кол-ву, забуваючи про важливість впливу неофіційної стр-ри (неформальних малих груп). Такі самовиникаючи групи є досить тісними об’єднаннями декількох осіб, які виникають внаслідок безпосередніх, порівняно постійних та активних взаємозв’язків на засадах значних для них установок, інтересів, цінностей сумісної діяльності та спілкування. Наявність малих груп пояснюється вибірковістю людського спілкування. Всі угруповування в кол-ві завжди займають своє особливе місце у двох ієрархіях. Перша – це ієрархія угруповань за авторитетністю. В групі завжди можна виділити більш чи менш авторитетне угруповання, яке і визначає норми та цінності. Друга ієрархія – це ієрархія угруповань за цінностями та інтересами. Одні малі групи виникають і можуть бути створеними на засадах більш глибоких духовних запитів, більш змістовних інтересів, ніж інші.

Особливе місце серед внутрішньогрупових позицій посідає позиція лідера, що пов’язана з успішністю виконання тих задач, які є нагальними для групи. Саме лідер обумовлює норми та цінності даного колективу; це найбільш авторитетна особистість. У колективі одночасно можуть бути декілька лідерів, оскільки різноманітні обставини висувають тимчасових, ситуативних лідерів. Коли в групі дійсно кілька лідерів, то це позитивний момент, оскільки розмаїття лідерів забезпечує різнобічність життя групи, але при одній умові: їх моральні цінності не повинні входити у протиріччя одні з одними.

Говорячи про особливості в умовах групової взаємодії, слід сказати і про такий феномен, як конформізм – підкорення суджень, дій, поведінки індивіда груповому тиску у випадках розбіжності у точках зору людини та групи. Тоді як неконформізм – це намагання б-яким шляхом спростувати думку більшості.