Тема vі. Моральна культура суспільства і особистості.

Сутність і зміст культури. Культурний процес як олюднення світу людською діяльністю і опредметнення самої людини.

Моральна культура суспільства як відносна міра олюдненості людських стосунків, міра розвиненості моральних цінностей в порівнянні з попередніми етапами розвитку. Культура особистості – рівень засвоєння людиною суспільної культури, індивідуальна міра освоєння вищих досягнень, цінностей суспільства. Якість совісті, особистих ціннісних орієнтацій і здатності опредмечувати, реалізувати їх в діях по відношенню до людей, у вчинках – складові особистої культури у сфері спілкування.

Поняття внутрішньої і зовнішньої культури у поведінці (спілкуванні): культура мотивів (морального змісту вчинків) і культура, рівень олюднення дій (форми вчинків). Культура поведінки як діалектична єдність внутрішньої і зовнішньої культури. Педагогічна важливість усвідомлення основних типів причин можливих суперечностей між внутрішньою і зовнішньою культурою у сфері спілкування. Єдність морального і естетичного в культурі поведінки.

Манери, критерії їх краси. Правила гарного тону (пристойності), етикет як суспільне усвідомлення і вимога красивих манер, зовнішньої культури у спілкуванні. Види етикету: діловий (службовий, на роботі), відносин між старшими і молодшими, чоловіками і жінками, в суспільних місцях, гостювання, листування і т.п. в залежності від сфер спілкування.

Українські народні традиції культури взаємин.