30. Інтелект: заг. Хар-ка, коефіцєнт інтелекту

У загальному розумінні інтелект — (розсудок, розуміння) — це ми-слительні здібності людини, що ототожнюються із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем та з ефективністю адаптації до різних обставин життя. Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку.Інтелект необхідно розглядати як найскладніше бага-торівневе яви­ще людської психіки, що включає психічні процеси, стани та ін властивості особистості. Мож­на виділити три блоки у стр-рі інтелекту:

блок психічних процесів(від відчуття та сприйняття ситуації до мислення);

блок оцінки ситуації та прийняття рішення і блок регуляції поведінки, що пов'язані з емоціями, мотивами та волею. Отже, інтелект — це система психічних процесів, які забез­печують реалізацію здатності індивіда до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної регуляції поведінки, інтелект має особливе зна­чення в нестандартних ситуаціях, оскільки саме Їх розв'язання символі­зує здатність людини до навчання. Найважливіша функція інтелекту — адаптований взаємозв'язок з природою, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відпо­відно до них діяти. Адаптація може здійснюватися двома шляхами — асиміляцією та акомодацією. Асимі­ляція — це пристосування ситуації через зміну умов, обставин до лю­дини, її індивідуального стилю діяльності. Акомодація— пристосу­вання людини до ситуації, що змінюється, через зміну стилю мислення.

Процес інтелектуального розвитку людини нерозривно пов'язаний з періодами розвитку її психіки впродовж усього життя:

Молодість(18 - 25 років) — часті підйоми та спади, нестійкість і активна перебудова мислительних функцій.

Рання зрілість — підвищення стійкості, певне зниження рівня мимовільної пам'яті, підвищення довільної уваги, загальне піднесення розвитку.

Середня та пізня зрілість — посилення цілісності інтелекту, по­ява зрілих суджень, більший розвиток вербального (словесно-логічна форма мислення) інтелекту.

До найважливіших характеристик інтелекту належать: глибина — здатність усвідомлювати сутність предметів і явищ, ро­зуміти причини їх виникнення та закономірності їхнього розвитку тощо; критичність — оцінка предметів і явищ з бажанням піддати сумні­ву гіпотези, концепції, явища; гнучкість — здатність переключатися з однієї ідеї на іншу; широта розуму — здатність бачити проблему широко, у взає­мозв'язку з іншими явищами; швидкість — здатність продукувати багато ідей та швидко вирішу­вати завдання; оригінальність — здатність продукувати нові ідеї; допитливість — потреба завжди знаходити найкраще рішення.

Найважливішою характеристикою інтелекту є швидкоплинність розумових процесів. Саме цю хар-ку покладено в основу тес­тів, що визначають «коефіцієнт інтелекту» — (ІQ). Усі тести визначення ІQ (А. Біне, Ч. Спирмен, Ґ. Айзенк, Р. Кеттелл) вимірюють логічне мислення, розуміння значення слів, швид­кість сприйняття, орієнтація у просторі, орієнтація з цифрами та числами, робота пам'яті. В основі визначення коефіцієнта інтелекту — вирішення певної кількості завдань за точно встановлений час за такими альтернативами: точність рішення, швидкість прийняття рішення.

На основі комплексних досліджень було зроблено такі загальні висновки:

На побутовому рівні IQ хар-зує людей як «розумних» та «кмітливих».

IQ-тести характеризують здатність до навчання, до набут­тя нового досвіду (знання, навички, вміння).

Здатність до навчання є різною у різних людей.

Показники IQ стабільні впродовж усього життя

IQ-інваріантні до різних соціальних, економічних, етнічних або расових груп.

Здатність до навчання (IQ) людиною успадковується на 40-80%.

IQ індивідуума не характеризує досконалість його як особистості.

Низький IQ не є синонімом невдач і безпорадності, високий IQ не гарантує успіху; наприклад.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: успіх визначається не стільки і не тіль­ки інтелектом, а й настійливістю, рішучістю, здоровим глуздом, шар­мом тощо.