22. Феномен д-сті. Осн типи і види д-сті
Термін «феномен» (від грец. — те, що з'являється) вживають у двох значеннях: виняткове, незвичайне, рідкісне явище; явище дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів. Коли ми починаємо щось вивчати, то, як правило, орієнтуємося на те, що вже знайоме нам. Такими орієнтирами є відомі кожному феномени звичайного життя — це факти, які ми не заперечуємо. Певне коло «своїх» феноменів має кожна наука. Специфічне коло феноменів становить фундамент і навчального предмета або його розділу. Розглянемо специфічне коло феноменів діяльності. З власного досвіду кожен знає, що: І) завжди відчуває у чомусь якусь необхідність, тобто потребу. Потреба — це психічне явище відображення необхідних організму або особистості умов, що мають забезпечити їхнє житія або розвиток. Потребу слід розглядати як деяку невизначеність: вже зрозуміло, що необхідно щось робити, а от що саме — усвідомлено ще недостатньо. Проявляється потреба у певному стані психіки людини — переживанні; 2) під впливом тих чи інших мотивів діє для задоволення певної потреби; 3) існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем; 4) обмінюється інформацією з іншими людьми; 5) з самого початку життя грається, вчиться, а далі — працює; 6) саме завдяки діям, взаємодіям, і лише завдяки їм набуває певного досвіду. Всі ці та інші феномени нашого життя певним чином характеризують діяльність людини. Діяльність тлумачать як специфічну форму активного ставлення людини до навколишнього світу, змістом якої є доцільна зміна і перетворення світу на основі освоєння і розвитку існуючої в певних конкретно-історичних умовах культури.
Діяльність неможлива без людської активності (-це енергія, яку використовують у специфічній реакції, що виявляється у людини в бажанні та реалізації діяльності). Людська активність має усвідомлений характер, їй притаманні: 1)свідома організація і саморегуляція діяльності та поведінки, що спрямовуються на подолання перешкод у досягненні цілі; 2)здатність індивіда свідомо змінювати або, навпаки, відстоювати свою лінію поведінки на основі свідомого оцінювання обставин і заради віддаленого результату.
Ще виразніше виявляється єдність діяльності та особистості у вчинках. Вчинок — це дія, що усвідомлюється діючою особистістю як акт, що виражає її певне ставлення до самої себе, до інших людей. Вчинок у психологічному розумінні — це специфічний вид розумово-вольової дії, необхідна складова діяльності людини. Вчинок відіграє важливу роль у морально-психічному розвитку особистості, оскільки поєднує індивідуальне і суспільне, суб'єктивне та об'єктивне, свідомість і діяльність, слова і діла. Ще одна суттєва ознака діяльності — її цілеспрямовуючий характер: 1) для задоволення потреби людина не тільки змінює те, що дане природою; 2) в кінці процесу діяльності отримується результат, який на початку цього процесу був лише в уяві людини, тобто ідеально, як мета; 3)перетворюючи те, що дане природою, людина здійснює водночас і свою свідому мету, яка. виступаючи як закон, визначає спосіб і характер її дій і якій вона повинна підпорядкувати свою полю.
Доцільно розрізняти види і типи діяльності. До видів діяльності відносять такі, що забезпечують існування людини та її формування як особистості, типи діяльності будуються за ознаками суспільних відносин, потреб та предметів. Основні види діяльності: 1) Гра — це діяльність в умовних ситуаціях, що спрямовується на підтворення і засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в засобах і способах здійснення предметних дій; кожний учасник гри психологічно формується як особистість. 2)Навчання— обумовлений історією вид діяльності, який задовольняє потреби суспільства в освічених людях, у розвитку їхньої свідомості; це діяльність, в якій наперед і свідомо ставлять мету, заздалегідь визначають принципи, зміст, форми і методи навчальної роботи, що мають найкраще забезпечити формування здібностей, засвоєння вмінь, навичок, знань. 3)Праця — діяльність людини, що спрямовується на освоєння і перетворення природних і соціальних сил з метою задоволення потреб, у результаті якої створюються матеріальні й духовні цінності, формується сама людина. 4) Спілкування – це діяльність, яка полягає в обміні інформацією між людьми. Його слід розглядати як одну з форм комунікації. Вища форма С. – мовне С., тобто обмін інформацією за допомогою слів, які виражають поняття. Головна особливість діяльності С. – вона наявна у будь-якому виді діяльності, бо не можуть реалізовуватись без С. Типи діяльності: (1)комунікативна; (2)художньо-творча (пізнання світу в художніх образах) (3)споживча (матеріальне, духовне); (4)ціннісно-орієнтаційна або духовно-оцінна (пізнання світу з позицій добра і лиха, мораль, ідеологія); (5)духовно-пізнавальна (дослідження теоретичні, прикладні, практичні); (6) соціальна (люди - люди, упр-ня, освіта, лікування); (7)предметна (люди-природа, мат. цінності)
Кожний індивід має свою ієрархію видів і типів. Вона змінюється не тільки з віком (гра — навчання — праця), а й повсякчасно, залежно від актуалізації тієї чи іншої потреби і способу житія. Взагалі, ієрархія видів і типів діяльності - це, до певної міри, програма життя людини.
- 1.Поняття про психіку. Структурна орг-ція псих
- 2.Психіка і мозок. Нервова систесма. Головний мозок.
- 3. Осн форми прояву психіки: пр-си, стани, вл-ті
- 4. Поняття про увагу, її види та якості.
- 5. Поняття про відчуття, його види та вл-сті.
- 6. Поняття про сприйняття, його види і вл-сті.
- 7. Поняття про пам’ять, її типи та види.
- 8. Поняття про мислення, його види та форми
- 9. Поняття про емоції, їх види.
- 10. Поняття про волю. Вольова регуляція д-сті
- 11. Поняття про мовлення і його види. Взаємозв’язок мовлення і мови.
- 12. Освіта в культурі людства.
- 14. Навчання як гол як головний шлях освіти.
- 15. Вих-ння – підг-ка дитини до дорослого життя.
- 16. Критерії розвитку особистості: вік, провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку.
- 17. Псих особливості молодшого шкільного віку.
- 18.Псих особливості підліткового віку.
- 19. Псих- особливості юнацького віку.
- 20. Психологічні особливості дорослого віку.
- 21.Людина,індивід,особистість
- 22. Феномен д-сті. Осн типи і види д-сті
- 23.Орг-псих структура індив. Діяльності
- 24 Cуб”єкт д-ті: заг, особ, част, тенденції.
- 25. Осн типи поведінки людини. Психіка й Особ-сть
- 26. Стать особистості . Конституціональна типологія
- 27.Функціональна асиметрія мозку і тип мислення
- 29. Здоров'я: загальне уявлення, порушення психіки, психосоматика
- 30. Інтелект: заг. Хар-ка, коефіцєнт інтелекту
- 31. Локалі3ація контролю як характеристика відповідальноті суб`єкта діяльності
- 32.Риси особистості(сутність, методики досліджень).
- 33 Поняття про характер та його акцентуації.
- 34.Психологічна структура особистості.
- 36 Мотиваційна сфера особистості.
- 38. Поняття про міжособові стосунки
- 39. Поняття про здібності і задатки
- 40. Досвід особистості: знання, вміння, навички.
- 41.Поняття про ”я-концепцію” особистості
- 47. Фактори формування цілей.
- 48. Навчальні цілі, їх ієрархія. Типи навчальних цілей.
- 49. Планування навчання як основа освіти.
- 50. Планування в закладах освіти. Навчальний план і навчальний предмет.
- 51. Навчальний план загально-освітньої середньої школи.
- 52. Навчальний план вищого навчального закладу.
- 54. Основні функції змісту навчання.
- 56. Основні теорії організації змісту навчання.
- 57. Проблеми інформаційно-методичного забезпечення навчального предмету.
- 65. Етапи контролю
- 62. Поняття контролю (к.). Контроль як основна функція управління.
- 60. Процес і методи навчання.
- 59. Поняття про самостійну роботу.
- 61.Сутність основних методів (м) навчання.
- 63. Основні властивості контролю(к.).
- 64. Види та методи контролю(к.) навчання.
- 66. Психологія педаг-ної оцінки.
- 67. Види тестових завдань.
- 68. Уявлення про андрагогіку. Принципи.
- 69. Освіта в культ-му прогресі людства.
- 70. Політика реформ освіти в укр. Стан і перспекіиви.
- 71. Поведінковий портрет за даними спостереження.
- 72.Особливості дослідження типів темпераменту за методикою Айзенка
- 73. Індивідуально-психологічні риси особистості
- 74 Особистісні фактори ефективної д-ті.
- 76. Локус контролю та сфера професійної діяльності.
- 77.Особливості спілкування в умовах групової взаємодії
- 78. Поняття “реальна група” і “стратегія поведінки”. Особливості стратегії – сутність і причини
- 79 Поведінка особистості у конфлікті.
- 81. Види навчальних цілей та засвоєння бази знань як основа таксономії навчальних цілей.
- 82. Основні види планування унавчально-виховних закладах. Програми та плани.
- 83. Поняття змісту навчання. Основні принципи і теорії
- 84. Види та типи методів.
- 85. Мотиваційний аспект навчання.
- 86. Інформаційне повідомлення та активізація уваги, пам’яті та розумової діяльності в аудиторії.
- 87. Прийоми активізації уваги, пам’яті, мислення.
- 88. Поняття ефективності навчання. Навчання, освіта і ринок праці.
- 89. Сутність поняття «спілкування». Форми та рінві спілкування.
- 90. Психологічна сутність поняття "конфлікт" та стратегії поведінки у конфлікті.
- 90. Специфіка людської комунікації. Її особливості(?) .
- 92. Бар’єри взаєморозуміння. Трудноші в процесі спілкування у викладацький діяльності.
- 91. Що дають Вам знання про спілкування для майбутньої професійної діял-ті та особистого життя.
- 94. Критерії ефективності комунікацій в умовах ринкової економіки.
- 95. Етапи процесу спілкування, їх особливості.
- 96. Загальна характеристика засобів спілкування. Особливості їх використання у професійній діяльності.
- 97 Мова як головний засіб спілкування (с), її складові хар-ки
- 99.Помилки та бар”єри слухання. Їх джерела та можливість запобігання.
- 100. Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника.
- 102. Позиції у спілкуванні. Проблеми, що виникають на підставі цього.
- 103. Характеристика стилів спілкування
- 104. Маніпуляції. Їх місце та роль у спілкуванні.
- 106 (107) Поняття асертивної поведінки. Асертивні права людини. Характеристка технік.
- 109. Стилі поведінки у конфлікті та їх доцільність.
- 110. Конфлікт у навчанні. Причини та заходи подолання.
- 111. Методи запобігання конфліктів у спілкуванні. Приклади їх використання.
- 113. Емоції та їх роль у спілкуванні та у конфлікті. Методи контролю емоцій.
- 116. Формування першого враження.Значення його для спілкування.
- 117. Поведінка людини як джерело інформації.
- 118. Імідж, його формування. Імідж фахівця.
- 119. Ділове спілкування, його специфіка, види.
- 120. Фактори, що впливають на ділове спілкування.
- 121 Комунікативна атака. Її значення та застосування.
- 125. Класифікація та особ. Еконм. Знань.
- 126. Навчальна програма предмету та методика її розробки.
- 127. Методичне забезпечення навчальної теми.
- 128. Методичне забезпечення навчальногопредмету.
- 130. Конспект-схема
- 131. Методична карта навчального заняття , її структура
- 132 Особливості методики підготовки і проведення навчальних занять з урахуванням вікових особливостей різних груп навчання.
- 133. Сутність методики розробки моделі засвоєння бази знань з екон дисциплін.
- 136. Рекомендації з розробки пізнавальних задач.
- 137 Особливості методики роботи з економічним текстом: структурування, вияв логічних зв’язків тощо.
- 138.Розробка уроку з основ економічних знань.
- 139. Вимоги до уроку та шляхи підвищення його ефективності.
- 141. Дискусія як ефективний метод аналізу економічних процесів та особливості його застосування.
- 142. Використання методу конкретних ситуацій, бізнес-ситуацій при вивченні економічних дисциплін
- 143. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для школярів
- 144. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів коледжів
- 145. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів внз.
- 146. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для дорослих.
- 147. Сучасні технології навчання в системі економічної освіти.
- 149. Види і форми самостійної праці. Аудиторна та позааудиторна самостійна робота.
- 150. Мета, зміст та типи завдань з сам роботи для різних вікових груп.
- 151. Методи та форми оцінювання сп при вивченні економіки.
- 152. Основні види засобів наочності при викладанні економічних дисциплін.
- 153. Структурно-логічні схеми. Їх функції та види.
- 154. Особливості розробки і використання наочності в різних освітньо-вікових групах при вивченні економічних дисциплін.
- 155. Характеристика різних методів активізації процесу вивчення економічних дисциплін.
- 156. Характеристика різних методів активізації лекційних занять.
- 157. Характеристика різних методів активізації семінарських та практичних занять.
- 158. Характеристика різних методів активізації самостійної роботи.
- 159. Характеристика факторів, що сприяють ефективності застосування активних методів навчання.
- 160 Переваги та недоліки активних методів навчання порівняно з іншими методами в економічній освіті.
- 161. Конкретні ситуації. Цілі та особливості їх використання при вив-ні ек. Дисц.
- 162. Ос.-ті і умови застосування методу навч. Проектування.
- 163. Аналіз проблемних ситуацій як метод активізації навч.
- 164.Викор. Ек. Ігор.
- 165. Методичні вимогои до розробки і проведення економічних ігор
- 166 Методика проведення мозкового штурму
- 167 Контроль як методична проблема
- 168. Модульна система організації навчання та рейтинговий контроль знань
- 169. Оцінка ефективності різних прийомів та методів контролю при вивчені економічних дисциплін.
- 170. Критерії оцінки успішності навчання та їх зв’язок з цілями навчння. Використання тестів у процесі вивчення економіки.