96. Загальна характеристика засобів спілкування. Особливості їх використання у професійній діяльності.

Взагалі, засоби спілкування поділяються на вербальні і невербальні.

Невербальні поділяються на оптико-кінетичні (жести, міміка, пантоміміка), паралінгвістичні (якість голосу, діапазон, тональність), екстралінгвістичні (включення пауз, сміху, покашлювань), проксемічні (простір і час організації комунік-ко процесу) підструктури неврбального спілкування.

Кінетика включає жести, міміку, поставу, погляд, манеру одягатися, рух очей, який називають “контактом очей”.

Паралінгвістика включає силу голосу, дикцію.

Екстралінгвістика – темп мовлення повинен поєднуватися з тоном мелодикою мовлення, логічними наголосами, а також паузи, інтонація.

Проксеміка – просторові умови спілкування треба рогзглядати з точки зору місця розміщення і взаємного положення в просторі партнерів спілкування, включаючи відстань між ними. Як просторовий ел-т спілкування повинен вивчатись так званий персональний простір. Мірою персонального простору є відстань, на яку до даної людини може наблизитись інша.

Часові характеристики спілкування повинні мати такі показники: наявний об”єм часу, міра його достатності для спілкування, час проведення спілкування.

Реалізація невербального компонента спілкування потребує оволодіння всіма його підструктурами.

Вербальне (мовленнєве) спілкування.

Вивчаючи спілкування учнів і педагога можна визначити функції мовлення як встановлення взаєморозуміння, передача інформації, експресія та психологічна взаємодія. Іншими словами можна назвати отганізуючу, стимулюючу, контролюючу та реагуючу функції.

Оскільки в структурі спілкування виявляється наявність трьох взаємопов”яз-х елементів (зв”язок, інфор-я, вплив), то виділені функції мовлення можна звести до3 їх узагальнюючих: комунікативної (зв”язку), інформативної (передачі інф-ї), регулятивної (впливу).

Реалізація цих функцій можлива за умови, коли мовленнєвій діяльності педагога будуть притаманні певні істотні хар-ки. Однією із них є мовленнєва активність. До її ознак належать доцільність (комун-на необхідність даної акт-ті), важливість і актуальність змісту мовлення, швидкість мовленнєвих реакцій, точність вибору мовленнєвих засобів.

Основними харак-ми мовленнєвого компонента цієї д-ті є впливовість, логіко-стилістична естетичність, лексична катнгоричність, емоційність, енергійність, ідентифікованість.

Спілкування забезпечується мотивованістю мовлення, спрямованістю його на співрозмовника, ситуативною зумовленістю, емоційною забарвленістю. Передумови експресивності мовлення – чіткість дикції, чистота звучання голосу, лексичне багатство мовлення, вільне і точне вираження думок і почуттів.

Інтонаціну виразність же розглядають як основну характеристику мовлення педагога.

Аналіз цього дозволяю дійти такого висновку: мовленнєва д-ть педагога, крім відповідності нормативним вимогам, основними з яких є розбірливість (відповідність закономірностям порогів відчуттів та сприймань), дохідливість (підбір засобів спілкування відповідно до закономіпностей сприймання, пам”яті, мислення, мовлення, уяви), змістовність (наявність нової інформації в порівнянні з тією, що є у співрозмовника), упорядкованість (структурна організованість, послідовність), повинна характеризуватись мотивованістю, спрямованістю на співрозмовника, швидкістю мовленнєвих реакцій, переконливістю, впливовістю, енергійністю, емоційністю, процесами ідентифікації.