97 Мова як головний засіб спілкування (с), її складові хар-ки
Мова - вербальна комунікація, тб процес С з допомогою язика, або це таке С, в якому як знакова си-ма викор-ся мовлення, це си-ма фонетичних знаків, яка включає 2 принципи: лексичний та синтаксичний. Мовленєве С - комунікативна взаємодія суб”єктів, тб це комунікативнийй акт, в якому виділяють орієнтувальну та виконавчу частини. Орієнтуванльна -аналіз ситуації взаємоді та форму-ня плану дій, які необхідні для досягнення мети. Виконавча - найчастіше реалізується з урахуванням правил регуляції спільних дій і головне - зворотній зв”язок. У ході вербальної комунікації іде обмін інф-ю, кожен користується механізмами, які включають 3 блоки: блок говоріння, сприймання та внутрішнього мовлення.
Засобом вербальної комунікації є слова з закріленими за ним в суспільному досвіду значеннями. Слова можуть бути вимовлені вголос, про себе, написані чи замінені у глухих людей особливими жестами, які виступають носіями значень. Мова буває письмова та усна, а усна є діалогічна та монологічна. Найпростішим різновидом усної мови є діалог, тб розмова, яку підтримують співбесідники, разом обговорюючи та вирішуючи будь-які питання. Для розмовної мови характерні репліки, якими обмінюються люди, повторення фраз чи окремих слів, питання, доповнення, пояснення, використання натяків, різноанітних допоміжних слів. Особливості цієї мови значною мірою залежать від ступеню взаєморозуміння співрозмовників, їх взаємин.
Іншим різновидом усної мови є монолог, який вимовляє одна особа, звертаючисьдо іншої або до багатьох людей, які слухають її: це розповідь, доповідь, розгорнута відповідь. Монологічна мова складна в композиційному відношенні, вимагає закінченості думки, більш суворого дотримання граматичних правил, строгої логіки та послідовності при викладенні доповідача.
Письмова мова з”явилась набагато пізніше усної. Вона виникла як результат потреби С між людьми, розділеними простором та часом і розвилася від піктографії, коли думка передавалась умовними схематичними малюнками. Завдяки письму виявилось можливим найкращим чином передавати від покоління до покоління досвід, робити складні наукові узагальнення, досягти максимально вірних висловів, суворіше дотримуватись правил логіки та граматики, глибше продумувати зміст та спосіб виразу думок.
Механізми мови:
програмування мови- побудова змістового костяка мовного вимовлення, того що людина хоче сказати, для цього відбирається інф-я, яку він вважає важливою і відкидається непотрібна, другорядна.
побудова синтаксичної структури речення - прогнозується загальна конструкція фрази, її граматична форма, включаючи механізми, які забезпечують пошук потрібного слова, вибір звуків, що максимально точно його відтворюють.
промовлення - реальне звучання мови, таким чином розгортається процес “говоріння”, в ході якого комунікатор кодує інф-ю, яка передається.
Осн.компоненти акту комунікації: відправник, адресат, повідомлення, ідея, код, контекст, контакт.
Основну увагу слід звернути на код та контекст - сприймання та розуміння ситуації контакту і вибір способів С. Тут осн.увагу слід приділяти адресату,а не собі. На етапі виконання контролюється власні дії, повідомлення і підтримується контакт.
98.Невербальні засоби спілкування (С),їх хар-ка та доцільність викор-ня.
С не може бути подібним до передачі інф-ї по телеграфу, де комунікатор і реціпієнт обмінюються вербальними повідомленнями. В С людей включені також емоції, які певним чином відносяться і до С, і до тих, хто приймає участь в С. Ці емоційні стосунки, які супроводжують мовне висловлювання, утворюють особливий невербальний аспект обміну інф-ю, особливу невербальну комунікацію. Засобами невербальної комунікації є жести, міміка, інтонації, паузи, поза, сміх,сльози і інші засоби, які утворюють знакову си-му, яка доповнює та посилює, а іноді і замінює засоби вербаліки - слова.
Засоби невербаліки як своєрідна мова почуттів являються таким же продуктом суспільного розвитку, як і мова слів, і можуть не співпадати в різних національних культурах. В різних вікових групах для здійснення невербальної комунікації вибираються різні засоби (діти- плач). Суттєве важливе значення для посилення дії вербальної комунікації має просторове розміщення співрозмовників. За рахунок невербальних засобів С відбувається 40-80% повідомлень, 55% повідомлень сприймаються через позу, вираз обличчя, а 38% через інтонацію та модуляцію голосу.Відповідність використовуваних засобів невербальної комунікації меті та змісту мовної передачі інф-ї являється одним з елементів культури С. Ця відновідність особливо важлива для педагога, для якого засоби як вербаліки, так і невербаліки є інструментом його професійної діяльності.
Класифікація невербальних засобів комунікації:
Кінесика( оптико-кінетична і тактико-кінетична си-ма) - міміка, жести, пантоміміка, рухи тіла, дотиск, тиск, поцілунок.
Акустична си-ма = паралінгвістична си-ма (вокалізація, діапазон, тональність, інтонація) + екстралінгвістична си-ма (темп, паузи, сміх, плач,.кашель)
Проксеміка - си-ма орг-ї простору та часу С. Виділяють 4 територіальні зони С: інтимна (15-46 см), особистісна (46-120 см), соціальна (120-360 см), громадська (понад 360 см).
- 1.Поняття про психіку. Структурна орг-ція псих
- 2.Психіка і мозок. Нервова систесма. Головний мозок.
- 3. Осн форми прояву психіки: пр-си, стани, вл-ті
- 4. Поняття про увагу, її види та якості.
- 5. Поняття про відчуття, його види та вл-сті.
- 6. Поняття про сприйняття, його види і вл-сті.
- 7. Поняття про пам’ять, її типи та види.
- 8. Поняття про мислення, його види та форми
- 9. Поняття про емоції, їх види.
- 10. Поняття про волю. Вольова регуляція д-сті
- 11. Поняття про мовлення і його види. Взаємозв’язок мовлення і мови.
- 12. Освіта в культурі людства.
- 14. Навчання як гол як головний шлях освіти.
- 15. Вих-ння – підг-ка дитини до дорослого життя.
- 16. Критерії розвитку особистості: вік, провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку.
- 17. Псих особливості молодшого шкільного віку.
- 18.Псих особливості підліткового віку.
- 19. Псих- особливості юнацького віку.
- 20. Психологічні особливості дорослого віку.
- 21.Людина,індивід,особистість
- 22. Феномен д-сті. Осн типи і види д-сті
- 23.Орг-псих структура індив. Діяльності
- 24 Cуб”єкт д-ті: заг, особ, част, тенденції.
- 25. Осн типи поведінки людини. Психіка й Особ-сть
- 26. Стать особистості . Конституціональна типологія
- 27.Функціональна асиметрія мозку і тип мислення
- 29. Здоров'я: загальне уявлення, порушення психіки, психосоматика
- 30. Інтелект: заг. Хар-ка, коефіцєнт інтелекту
- 31. Локалі3ація контролю як характеристика відповідальноті суб`єкта діяльності
- 32.Риси особистості(сутність, методики досліджень).
- 33 Поняття про характер та його акцентуації.
- 34.Психологічна структура особистості.
- 36 Мотиваційна сфера особистості.
- 38. Поняття про міжособові стосунки
- 39. Поняття про здібності і задатки
- 40. Досвід особистості: знання, вміння, навички.
- 41.Поняття про ”я-концепцію” особистості
- 47. Фактори формування цілей.
- 48. Навчальні цілі, їх ієрархія. Типи навчальних цілей.
- 49. Планування навчання як основа освіти.
- 50. Планування в закладах освіти. Навчальний план і навчальний предмет.
- 51. Навчальний план загально-освітньої середньої школи.
- 52. Навчальний план вищого навчального закладу.
- 54. Основні функції змісту навчання.
- 56. Основні теорії організації змісту навчання.
- 57. Проблеми інформаційно-методичного забезпечення навчального предмету.
- 65. Етапи контролю
- 62. Поняття контролю (к.). Контроль як основна функція управління.
- 60. Процес і методи навчання.
- 59. Поняття про самостійну роботу.
- 61.Сутність основних методів (м) навчання.
- 63. Основні властивості контролю(к.).
- 64. Види та методи контролю(к.) навчання.
- 66. Психологія педаг-ної оцінки.
- 67. Види тестових завдань.
- 68. Уявлення про андрагогіку. Принципи.
- 69. Освіта в культ-му прогресі людства.
- 70. Політика реформ освіти в укр. Стан і перспекіиви.
- 71. Поведінковий портрет за даними спостереження.
- 72.Особливості дослідження типів темпераменту за методикою Айзенка
- 73. Індивідуально-психологічні риси особистості
- 74 Особистісні фактори ефективної д-ті.
- 76. Локус контролю та сфера професійної діяльності.
- 77.Особливості спілкування в умовах групової взаємодії
- 78. Поняття “реальна група” і “стратегія поведінки”. Особливості стратегії – сутність і причини
- 79 Поведінка особистості у конфлікті.
- 81. Види навчальних цілей та засвоєння бази знань як основа таксономії навчальних цілей.
- 82. Основні види планування унавчально-виховних закладах. Програми та плани.
- 83. Поняття змісту навчання. Основні принципи і теорії
- 84. Види та типи методів.
- 85. Мотиваційний аспект навчання.
- 86. Інформаційне повідомлення та активізація уваги, пам’яті та розумової діяльності в аудиторії.
- 87. Прийоми активізації уваги, пам’яті, мислення.
- 88. Поняття ефективності навчання. Навчання, освіта і ринок праці.
- 89. Сутність поняття «спілкування». Форми та рінві спілкування.
- 90. Психологічна сутність поняття "конфлікт" та стратегії поведінки у конфлікті.
- 90. Специфіка людської комунікації. Її особливості(?) .
- 92. Бар’єри взаєморозуміння. Трудноші в процесі спілкування у викладацький діяльності.
- 91. Що дають Вам знання про спілкування для майбутньої професійної діял-ті та особистого життя.
- 94. Критерії ефективності комунікацій в умовах ринкової економіки.
- 95. Етапи процесу спілкування, їх особливості.
- 96. Загальна характеристика засобів спілкування. Особливості їх використання у професійній діяльності.
- 97 Мова як головний засіб спілкування (с), її складові хар-ки
- 99.Помилки та бар”єри слухання. Їх джерела та можливість запобігання.
- 100. Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника.
- 102. Позиції у спілкуванні. Проблеми, що виникають на підставі цього.
- 103. Характеристика стилів спілкування
- 104. Маніпуляції. Їх місце та роль у спілкуванні.
- 106 (107) Поняття асертивної поведінки. Асертивні права людини. Характеристка технік.
- 109. Стилі поведінки у конфлікті та їх доцільність.
- 110. Конфлікт у навчанні. Причини та заходи подолання.
- 111. Методи запобігання конфліктів у спілкуванні. Приклади їх використання.
- 113. Емоції та їх роль у спілкуванні та у конфлікті. Методи контролю емоцій.
- 116. Формування першого враження.Значення його для спілкування.
- 117. Поведінка людини як джерело інформації.
- 118. Імідж, його формування. Імідж фахівця.
- 119. Ділове спілкування, його специфіка, види.
- 120. Фактори, що впливають на ділове спілкування.
- 121 Комунікативна атака. Її значення та застосування.
- 125. Класифікація та особ. Еконм. Знань.
- 126. Навчальна програма предмету та методика її розробки.
- 127. Методичне забезпечення навчальної теми.
- 128. Методичне забезпечення навчальногопредмету.
- 130. Конспект-схема
- 131. Методична карта навчального заняття , її структура
- 132 Особливості методики підготовки і проведення навчальних занять з урахуванням вікових особливостей різних груп навчання.
- 133. Сутність методики розробки моделі засвоєння бази знань з екон дисциплін.
- 136. Рекомендації з розробки пізнавальних задач.
- 137 Особливості методики роботи з економічним текстом: структурування, вияв логічних зв’язків тощо.
- 138.Розробка уроку з основ економічних знань.
- 139. Вимоги до уроку та шляхи підвищення його ефективності.
- 141. Дискусія як ефективний метод аналізу економічних процесів та особливості його застосування.
- 142. Використання методу конкретних ситуацій, бізнес-ситуацій при вивченні економічних дисциплін
- 143. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для школярів
- 144. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів коледжів
- 145. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів внз.
- 146. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для дорослих.
- 147. Сучасні технології навчання в системі економічної освіти.
- 149. Види і форми самостійної праці. Аудиторна та позааудиторна самостійна робота.
- 150. Мета, зміст та типи завдань з сам роботи для різних вікових груп.
- 151. Методи та форми оцінювання сп при вивченні економіки.
- 152. Основні види засобів наочності при викладанні економічних дисциплін.
- 153. Структурно-логічні схеми. Їх функції та види.
- 154. Особливості розробки і використання наочності в різних освітньо-вікових групах при вивченні економічних дисциплін.
- 155. Характеристика різних методів активізації процесу вивчення економічних дисциплін.
- 156. Характеристика різних методів активізації лекційних занять.
- 157. Характеристика різних методів активізації семінарських та практичних занять.
- 158. Характеристика різних методів активізації самостійної роботи.
- 159. Характеристика факторів, що сприяють ефективності застосування активних методів навчання.
- 160 Переваги та недоліки активних методів навчання порівняно з іншими методами в економічній освіті.
- 161. Конкретні ситуації. Цілі та особливості їх використання при вив-ні ек. Дисц.
- 162. Ос.-ті і умови застосування методу навч. Проектування.
- 163. Аналіз проблемних ситуацій як метод активізації навч.
- 164.Викор. Ек. Ігор.
- 165. Методичні вимогои до розробки і проведення економічних ігор
- 166 Методика проведення мозкового штурму
- 167 Контроль як методична проблема
- 168. Модульна система організації навчання та рейтинговий контроль знань
- 169. Оцінка ефективності різних прийомів та методів контролю при вивчені економічних дисциплін.
- 170. Критерії оцінки успішності навчання та їх зв’язок з цілями навчння. Використання тестів у процесі вивчення економіки.