logo search
Dokument_Microsoft_Office_Word_3

8. Зміст та виховне значення «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

Мономах у творі зобразив Ідеальний образ князя, що піклу­ється про свою державу та народ. Велике значення він надавав навчанню, підкреслюючи, що все життя необхідно вчитися, а хто цього не робить, той позбудеться і того, що знає. Наприклад, він вказує на свого батька Всеволода, який володів п'ятьма інозем­ними мовами. У сімейних стосунках він радить любити свою дружину, але не давати їй влади над собою. Мономах засуджує пияцтво та неправду. Як представник християнського гуманізму, він дотримується правила: "винний чи невинний - не вбивайте". Чимало місця у творі Мономаха займає автобіографічний опис військових походів і князівських полювань.

Особливе значення для нас у "ПовчаннГ Мономаха має його вислів про необхідність і користь навчання. Він з повагою ста­виться до вивчення іноземних мов, вважаючи це великим досяг­ненням.

Володимир Мономах уперше обґрунтувавши необхідність зв'язку освіти з потре­бами життя особистості та ЇЇ діяльністю. При цьому особлива увага зверталася на необхідність виховання у дітей ініціативи та працелюбності. Він обгрунтував думку про те, що праця є основ­ним засобом запобігання лінощам у дітей. Значне місце у творі відведено ролі прикладу старших у вихованні, особливо батьків. У повчаннях Володимир Мономах розглядає правила та норми поведінки: любов до Батьківщини, гуманне ставлення до людей, правдивість і чесність. Загалом "Повчання" є визначною пам'яткою давньоруської педагогічної думки XII ст. Володимир Мономах обґрунтував необхідність практичних завдань, що ви­значаються повсякденним життям.

Очевидно, за часів князювання Мономаха у Київській Русі вперше зявляються громадські форми опіки над дітьми - сирота­ми. Першими було усиновлення бездітними родинами сиріт за рішенням церковної ради певної населеного пункту. Другою вар­то вважати організацію невеликих сиротинців (божедомок) на 8-1-0 дітей при окремих церквах.

Прогресивне значення цього твору полягає в тому, що Моно­мах вперше обґрунтував необхідність переходу від релігійного виховання до практичних завдань, що визначаються повсякден­ним життям.

Історичне значення педагогічної спадщини Київської Русі, досягнень педагогічної думки, здобутків народної педагогіки по­лягає в тому, що вони створили основу для подальшого розвитку школи і педагогіки українського, російського і білоруського на­роду.