logo search
Dokument_Microsoft_Office_Word_3

45. Освітні реформи на початку хvііі ст. В Російській імперії. М.Ломоносов, його значення в розвитку педагогіки та школи

У кінці XVIII ст. в Центрально-східній Європі постала нагальною реформа освіти, основними завданнями якої були: звільнення від впливу церкви шкільної справи, широке впровадження вивчення природничих наук, що відповідало б запитам суспільства. Формуючи нову освіту, держава перебирала на себе опікування шкільною справою, пристосовувала її до збереження станової нерівності та забезпечення державницької ідеології. Реформи проходили під впливом ідей Просвітництва, де освіта розглядалася як один з важливих чинників удосконалення особистості, суспільства і держави. Соціально-історична сутність Просвітництва полягала в ідеологічній підготовці зміни суспільно-історичних формацій (криза авторитарно-феодальних режимів і поява нових буржуазних відносин). Уже наприкінці XVIII ст. шкільництво стало організованою силою, яку держави використовували в своїх цілях. З розвитком соціально-виробничих відносин зросла потреба в спеціалістах різних галузей, що спонукало уряди Росії, Австро-Угорщини та інших країн Європи стати на шлях реформ освіти

Метою виховання, на Його думку, має бути підготовка грома­дян своєї Вітчизни.

До змісту освіти він включав вивчення рідної мови, літерату­ри, історії, математики, іноземних мов, природознавства, піїтики, риторики, географії.

Система освіти, на його думку, повинна складатися з трьох ступенів державної безстанової школи: початкової, середньої (гі­мназії) та вищої (університету). Головне завдання школи полягає у тому, щоб виховати у дітей любов до праці, навчати їх "правил і прийомів поведінки", дати освіту.

Заслуговують на увагу методичні праці вченого, зокрема, "Регламенти" для академічної гімназії і для гімназії Московсько­го університету (1755). Важливо, що проект та статут Московсь­кого університету теж розроблялися Ломоносовим. Суттєвим є те, що вчений передбачив саме ті факультети у цьому вузі, котрі найповніше віддзеркалювали тенденції світової практики вищих навчальних закладів і найповніші досягнення світової науки. Ва­жливими принципами діяльності університету, на його думку, є відкритість та автономність. Для цього ж закладу вчений написав "Математичну хімію" та "Фізичну хімію".

М. Ломоносов створив також ряд підручників для інших ти­пів шкіл: "Краткое руководство к красноречию", "Российская грамматика"', "Кратний российский летописец с родословием", "Древняя российская история". Зокрема, "Российская граммати-ка''1 М. Ломоносова протягом півстоліття була найкращим посіб­ником і витримала чотирнадцять видань. .

М. Ломоносов вважав, що основними методами навчання є бесіди, розповіді і лекції, які доцільно супроводити вправами;

навчання повинно забезпечувати свідоме, міцне, систематичне засвоєння матеріалу. Навчальний матеріал доречно викладати коротко і стисло, а кожне теоретичне положення підкріплювати фактами; у навчанні учнів потрібно враховувати їх вікові особли­вості, природні нахили, своєчасно переходити від легкого до важко­го, від простого до складного.

У вихованні, як вже зазначалося, М. Ломоносов обстоював принцип народності. Зокрема, йому належить ідея організації різноманітних з'їздів домашніх акушерок. Також він розробляв основи російської народної медицини для попередження хвороб серед дітей простого російського люду. Могутнім засобом на­родного виховання вчений вважав працю, приклад батьків.

Доречно згадати й благодійницьку діяльність Ломоносова. У його будинку (у Петербурзі) постійно проживали найздібніші діти з малої батьківщини, котрі за кошти вченого отримували вищу освіту.