7. Спартанська й афінська системи виховання: порівняльний аналіз.
Афінська система
Мета виховання: різнобічний гармонійний розвиток особистості
Форми та зміст: 0—7 р. — сімейне виховання; 7—13 р. — музична школа; школа граматиста (навчання грамоті і лічбі); школа кіфариста (літературно-музи-чине виховання);
13—18 р. — гімназичні школи; палестра (школа давнього п'ятиборства); гімнасія (риторика, гімнастика, музика); 18—20 р. — ефебія.
Традиційні цінності полісного виховання: єдність, рівність перед законом, ідеал героїчного і безкорисного служіння рідному місту.
Спартанська система
Мета виховання: підготовка мужніх, дисциплінованих, загартованих воїнів.
Форми навчання і виховання: 0—7 р. — сімейне виховання; 7—18 р. агелли (військові загони); 18—20 р. — військова служба (ефебія). Зміст навчання і виховання: володіння зброєю, розвиток сили і витривалості; елементарне навчання читанню й письму, розвиток кмітливості, вміння висловлювати думки аргументовано і лаконічно; естетичне виховання через військові пісні і танці, розвиток почуття краси тіла.
Методи виховання: особистий приклад, змагання, формування звичок, покарання, бесіди; общинне виховання.
Найвищого розвитку культура епохи рабовласництва досягла в державах Древньої Греції п Стародавнього Риму, які виникли на торгових шляхах між країнами Середземномор'я і Сходу.
Економічний і культурний розвиток рабовласницьких міст-дер-жав давньої Греції розпочинається у VI—IV ст. до н.е. В цей час високого розвитку досягла філософія, в надрах якої закладались основи різних спеціальних галузей знань; існувала багата література; склалось декілька систем виховання підростаючого покоління.
У Стародавній Греції, яка складалась з невеликих рабовласницьких держав-міст, найбільш оригінальними системами виховання були Спартанська та Афінська.
Спарта займала південно-східну частину півострова Пелопоннесу, де було мало зручних гаваней, зовнішня торгівля, техніка і наука перебували на низькому рівні, а життя населення носило замкнутий характер. В країні домінувало землеробство, яке спиралось на працю рабів. Незначне напіввільне населення займалось ремісництвом. У Спарті на 9 тис. родин рабовласників (спартіатів) припадало понад 250 тис. рабів, які часто повставали. Це завжди непокоїло володарів Спарти, примушуючи їх повсякчас бути напоготові, виявляти жорстокість і насильство по відношенню до рабів. Виховання здійснювалося державою, яка переслідувала завдання підготовки з дітей спартіатів-воїнів, стійких та загартованих, майбутніх рабовласників.
Спартанців виховували в жорстких умовах, прагнучи виростити з хлопців суворих, безжалісних воїнів, а з дівчаток — воїтельниць-амазонок, які б мало в чому поступалися чоловікам.
Головним завданням було виховання жорстокості, ненависті до рабів у підростаючих рабовласників. З цією метою вони брали участь у криптіях, нічних облавах на рабів, коли загін молодих спартіатів оточував який-небудь міський квартал або район за містом і мав право на вбивство будь-якого раба. Підлітки брали участь у щорічних публічних випробовуваннях — змаганнях. їх сікли перед вівтарем, щоб пересвідчитись у терплячості та витривалості. Юнаки 18—20 років об'єднувались в групи ефебів.
Афінська система виховання залишила слід в історії педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовне багатство, моральна чистота та фізична досконалість.
Саме в Афінах виникла ідея гармонійного розвитку особи як мети виховання. В афінських містах тривалий час існувала традиція, за якою найзаслуженіша людина удостоювалась посади гімнасіарха — керівника школи для дітей вільних громадян.
На відміну від Спарти, в Афінах значного розвитку набули різні ремесла і торгівля. Високого рівня досягли в Афінах архітектура, скульптура, живопис, художня література, історія, географія, математика, філософські науки. Особливості економічного становища і політичного життя населення Афін знайшли своє відображення у системі виховання дітей і молоді. Афінська система виховання, як і спартанська, також здійснювалась в інтересах рабовласників, але була більш різноманітною.
До семи років діти обох статей виховувались вдома, в сім'ях. Потім хлопчики вступали до школи, а дівчатка проводили весь час у жіночій половині будинку — гінекеї. Тут їх навчали читати, писати, грати на музичних інструментах, а головне — займатися рукоділлям. Після шлюбу в становищі дівчат практично нічого не змінювалось: вони переходили з однієї гінекеї в іншу.
Тим часом хлопчики здобували всебічний інтелектуальний розвиток, всіляко вдосконалюючи культуру тіла. Хлопчики 7—14 років навчалися у приватних школах граматистів і кіфаристів. Заняття проводили вчителі, яких називали дидаскалами (від грецького слова «дидаско» — навчаю). У школах граматистів вчили писати, читати та рахувати. Використовувався буквоскладальний метод навчання грамоти. Діти заучували напам'ять літери за їх назвами (альфа, бета, гамма та ін.), потім складали їх в склади, слова писали на навощених дощечках паличкою.(стилем). Лічили на пальцях, камінцях і рахівницях: В школах кіфаристів (музики) учням крім елементарної грамоти надавали літературну освіту і естетичне виховання.
Навчання в школах граматистів і кіфаристів здійснювалось одночасно або послідовно — спочатку в школі граматистів, а потім — кіфаристів. Ці школи були приватними і платними.
У школі-палестрі (школі боротьби) підлітки 14—16 років навчалися п'ятиборству (біг, стрибки, боротьба, кидання диска і списа), а також плаванню. З ними проводили бесіди з політичних і моральних питань. Фізичним вихованням і бесідами в палестрі займалися найбільш відомі громадяни держави.
Юнаки 17—18 років з родин найзаможніших аристократів виховувалися в гімнасіях (гімназіях), де вивчали філософію, політику, літературу, для того щоб підготуватися до участі в керуванні державою та займатися гімнастикою.
Юнаки 18—20 років готувалися до військової служби в групах ефебів, де продовжувалося їх військово-фізичне виховання. Вони вивчали зброю, морську справу, фортифікацію, військові статути, закони держави, брали участь в громадських святах і театральних виставах.
Загалом, у такий спосіб в Афінах утвердилась ідея «калакага-тії» (гармонійного розвитку особистості, у якому весь зміст виховання спрямовувався на досягнення фізичної і духовної досконалості). Крім того, найздібніші юнаки продовжували своє навчання ще майже 10 років в академії започаткована Сократом для підготовки філософів і крупних політиків).
Зазначимо, що загальним для обох виховних систем був класовий характер освіти і виховання та презирливе ставлення до фізичної праці. Діти рабів не мали можливості відвідувати будь-які школи і їх виховання відбувалось в праці нарівні з дорослими.
- 1. Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.
- 2. Становлення виховання як процесу соціалізації людини (основні підходи). Виховання людини в первісному суспільстві.
- 3. Виховання і навчання людини в країнах Стародавнього Сходу.
- 4. Проблема виховання у філософських теоріях Стародавньої Греції (Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель).
- 5. Школа і педагогіка в Стародавньому Римі.
- 6. М.Ф. Квінтіліан про організацію та методику навчання, вимоги до вчителя.
- 7. Спартанська й афінська системи виховання: порівняльний аналіз.
- 8. Зміст та виховне значення «Повчання дітям» Володимира Мономаха.
- 9. Характеристика школи й освіти доби Європейського Середньовіччя.
- 10. Виникнення перших університетів у Західній Європі. Організація навчального процесу та особливості управління.
- 11. Педагогічні погляди гуманістів доби українського Відродження (ф. Рабле, т. Мор, т. Кампанелла, м. Монтень). Характеристика основних педагогічних творів.
- 12. Я.А. Коменський про мету, завдання та принципи освіти й виховання.
- 13. Класно-урочна система я.А. Коменського, роль учителя в сучасних умовах. Шляхи вдосконалення класно-урочної системи.
- Підручники я.А.Коменського
- 14. Я.А.Коменський про вікову періодизацію та систему шкіл.
- 15. Дидактичні погляди я.А. Коменського. (див. 12)
- Вікова періодизація та система шкіл я. Коменського
- 16. Основні положення праці я.А.Коменського «Материнська школа»
- 17. Я.А.Коменський про особистість учителя та вимоги до нього.
- 18. Педагогічні погляди к.А. Гельвеція та д. Дідро. Порівняльний аналіз.
- 19. Аналіз роботи д. Дідро «План університету або школи публічного викладання всіх наук для Російського уряду».
- 20. Проблема фізичного, морального, розумового та трудового виховання в педагогічній теорії Дж. Локка.
- 21. Філософсько-педагогічні погляди Дж. Локка. Аналіз роботи «Думки про виховання».
- 22. Ідея загальнолюдського виховання в працях ж.-ж. Руссо та г. Сковороди. Порівняльний аналіз.
- Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо
- Педагогічні погляди г. С. Сковороди
- 23. Порівняльний аналіз педагогічних концепцій Дж. Локка та я.А.Коменського.
- 24. Діяльність братських шкіл в Україні, їх роль щодо розвитку мови, науки, культури, освіти.
- 25. Характеристика «Статуту Львівської Братської школи 1586 року. Порядок шкільний».
- 26. Українська педагогічна думка епохи Відродження хvі-початку хvii ст. (с. Зизаній, л. Зизаній, п. Беринда, і. Галятовський, г. Смотрицький, і. Борецький та інші).
- 27. Становлення та розвиток вищих навчальних закладів в Україні: Острозька та Києво-Могилянська академії.
- Острозька школа-академія
- Києво-Могилянська академія
- 28. Особливості навчального процесу в Києво-Могилянській академії. Організаційно-просвітницька діяльність п.Могили.
- 29. Вплив педагогічних поглядів та діяльності с. Полоцького й є. Славинецького на становлення Слов’яно-греко-латинської академії.
- 30. Аналіз праці є. Славинецького «Громадянство звичаїв дитячих».
- 31. Значення роману ж.Ж. Руссо «Еміль, або Про виховання» у розвитку світової педагогічної думки.
- 32. Просвітницька діяльність ф. Прокоповича та м. Козачинського.
- 33. Сутність та педагогічне значення ідеї «спорідненої праці» г. С. Сковороди, її вплив на розвиток національної педагогічної думки.
- 34. Сутність ідеї природовідповідного виховання г.С.Сковороди та шляхи її реалізації («Благодарний Еродій», «Вбогий жайворонок»). (див. 33)
- 35. Основні етапи педагогічної діяльності і.Г. Песталоцці.
- 36. Теорія елементарної освіти і.Г. Песталоцці.
- 37. Вплив демократичних ідей і.Г. Песталоцці на розвиток педагогічної теорії та шкільної практики.
- 38. Педагогічна теорія і.Ф. Гербарта.
- 39. Аналіз праці і.Ф. Гербарта «Загальна педагогіка, що виводиться з мети виховання».
- 40. І.Ф. Гербарт про процес навчання.
- 41. Дидактичні погляди ф.-а.В. Дістервега.
- 42. Аналіз праці а. Дістервега «Посібник для освіти німецьких учителів».
- 43. Ідея розвивального навчання в педагогічних концепціях й.Г.Песталоцці, і.Ф.Гербарта та ф.-а.В.Дістервега.
- 44. Ідея природовідповідності в працях я.А.Коменського, ж.-ж.Руссо, і.Г.Песталоцці та ф.-а.В.Дістервега.
- 45. Освітні реформи на початку хvііі ст. В Російській імперії. М.Ломоносов, його значення в розвитку педагогіки та школи
- 46. Питання виховання в європейських соціальних теоріях хіх ст. (р.Оуен, ш.Фур’є, к.Сен-Сімон).
- 47. Розвиток педагогічної думки в Україні у першій половині хіх ст. (і.П.Котляревський, м.Максимович, о.В.Духнович).
- 48. Діяльність перших університетів в Україні першої половини хіх ст. Харківський та Київський університети.
- 49. Просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. (т.Шевченко, п.Куліш, м.Костомаров).
- 50. Діяльність представників демократичної педагогіки 30-40 років хіх ст. В Російській імперії. Аналіз статті м.Добролюбова «Про значення авторитету у вихованні».
- 51. Шкільні реформи 60-х рр. Хіх ст. В Російській імперії. «Положення про початкові народні училища» 1864 р., «Устав гімназій та прогімназій» 1864 р.
- 52. Педагогічна діяльність м.І.Пирогова.
- 53. Аналіз статті м.Пирогова «Питання життя» та її значення для розвитку педагогічної думки.
- 54. Життєвий шлях та суспільно-педагогічна діяльність к.Д.Ушинського.
- 55. Філософські та природничі основи педагогічної теорії к.Д.Ушинського.
- 56. Ідея народності виховання к.Д.Ушинського та шляхи її реалізації. Статті «Про народність у суспільному вихованні», «Рідне слово».
- 57. Ідея гармонійного розвитку особистості в роботах к.Д.Ушинського. Аналіз праці «Людина як предмет виховання».
- 58. К.Д.Ушинський про професійну підготовку вчителя.
- 59. К.Д.Ушинський про педагогіку як науку і мистецтво. Аналіз статті «Про користь педагогічної літератури».
- 60. Аналіз статті к.Ушинського «Праця в її психічному і виховному значенні».
- 61. Мета та завдання морального виховання в педагогічній теорії к.Д.Ушинського.
- 62. Дидактична теорія к.Д.Ушинського та його діяльність як методиста («Рідне слово» та «Дитячий світ»).
- 63. К.Д.Ушинський про урок та вимоги до вчительської професії.
- 64. Ідея вільного виховання л.М.Толстого, її втілення в практику роботи Яснополянської школи.
- 65. Проблема розвитку дитячої активності та творчості в педагогічних працях л.М.Толстого.
- 66. Проблеми української національної школи у творчості просвітителів кінця хіх – початку хх століття (і.Франко, м.Коцюбинський, Леся Українка).
- 67. Педагогічні пошуки на межі хіх-хх століть. Е.Кей та м.Монтессорі.
- 68. Характеристика експериментальної педагогіки кінця хіх-початку хх ст. (в.-а.Лай, е.Мейман, а.Біне).
- 69. Характеристика прагматичної педагогіки кінця хіх початку хх ст. Дж.Дьюї.
- 70. Історико-педагогічні концепції м.Драгоманова й м.Грушевського: порівняльний аналіз.
- 71. Педагогічні погляди та освітня діяльність м.Корфа.
- 72. Проблеми української національної школи у творчості просвітителів кінця хіх-початку хх ст. (б.Грінченко, х.Алчевська).
- 73. Розвиток педагогічної думки в Україні за роки Радянської влади. Діяльність в.Затонського, м.Скрипника, я.Ряппа.
- 74. Поради с.Васильченка та т.Лубенця щодо організації шкільної справи в Україні.
- 75. Українська педагогічна думка першої половини хх століття. Педагогічні погляди с.Русової, і.Огієнка.
- 76. Ідея політехнізму в роботах російських та українських педагогів (20-ті – початок 30-х років хх ст.).
- 77. Ідеї громадянського виховання г.Кершенштайнера.
- 78. А.С.Макаренко про виховання особистості в колективі та через колектив. Використання його ідей в практиці роботи сучасної школи.
- 79. Проблеми сімейного виховання в працях а.С.Макаренка («Книга для батьків», «лекції про виховання дітей»).
- 80. А.С.Макаренко про поєднання навчання з продуктивною працею («Педагогічна поема», «Прапори на вежах»).
- 81. А.С. Макаренко про педагогічну працю та вимоги до вчителя.
- 82. Особливості розбудови загальної, професійної та вищої школи в Україні 20-30-х рр. Хх ст.
- 83. Ідеї національного виховання української молоді г.Г.Ващенка. Аналіз праці «Виховний ідеал».
- 84. Етнічні засади родинного виховання в праці в.О.Сухомлинського «Батьківська педагогіка».
- 85. Ідея громадянського виховання особистості в роботах а.С.Макаренка, г.Г.Ващенка та в.О.Сухомлинського.
- 86. В.О.Сухомлинський про творчий характер педагогічної праці. Аналіз роботи «Розмова з молодим директором школи».
- 87. Аналіз праці в.О.Сухомлинського «Серце віддаю дітям».
- 88. В.О.Сухомлинський про розумове виховання школярів
- 89. Педагогічна діяльність в.О.Сухомлинського та сучасність. Аналіз праць «Сто порад учителю» та «Павлиська середня школа».
- 90. Перший з’їзд педагогічних працівників України. Аналіз концепції «Освіта (Україна ххі ст.)». Шляхи розвитку української системи освіти на сучасному етапі.