logo
Схеми

Виховання національної гідності й менталітету

Гідність людини — важлива моральна якість людини, яка сприяє утвердженню її як особистість, підносить її величність як вищого творіння природи.

Гідність — це моральне поняття, що виражає уявлення про цінності людини як особистості, особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку спільноти, в середовищі якої визначається цінність особистості.

Передумовами формування у вихованців людської гідності взагалі і національної зокрема можна назвати:

— навіювання вихованцям аксіоми про вищість і неповторність людини;

- поважне і вимогливе ставлення вихователя (батька, матері, вчителя та ін.) до особи вихованця;

— спонукання вихованця до постійного відстоювання власної гідності перед іншими людьми;

  1. Характерною особливістю морального становлення особистості є її менталітет (ментальність). Термін ментальність походить від лат. теntаlis — розумовий; тепs, тепtis — розум, думка, інтелект. В українському мовному обігу слово "менталітет" визначається як світосприймання, світогляд, бачення світу, національний характер, вдача. Отже, ментальність народу — це його світосприймання, світовідчуття, бачення себе у світі, особливості прояву національного характеру, своєрідність вдачі.

Патріотичне й інтернаціональне виховання

У системі морального виховання чільне місце займає патріотичне й інтернаціональне виховання. Патріотизм (гр. раtriotes - батьківщина) — любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, гордість за свій народ, прагнення захистити надбання народу, продовжити збагачення загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей..

Джерелами патріотичного виховання є рідне слово батька і матері, колискова пісня матері, культ Матері та Батька, рідна оселя, садиба, батьківщина і Батьківщина, героїчна минувшина народу, життєдіяльність історичних постатей народу (політичних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва і культури), конкретна діяльність особистості, спрямована на матеріальне і культурне збагачення своєї країни.

Патріотичне виховання є передумовою формування почуттів інтернаціоналізму. Український поет В. Сосюра писав:

Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!..

Інтернаціоналізм (від лат. іпter — між + паtіо — народ) передбачає поважне ставлення до інших народів, їх історії, культури, традицій, мови, прагнення до взаємодопомоги. Необхідно переконати дітей у тому, що всі національні культури мають великі здобутки, які збагачують світову культуру. Чим глибша національна самосвідомість, тим глибша любов до рідного народу і повага до інших народів, тим більше прагнення зміцнювати дружбу народів, тим вища культура міжнаціональних стосунків

Гуманне виховання.Гуманізм (в перекладі з латинського – людяний) – принцип світогляду, в основі якого лежить переконання в безмежних можливостях людини і її здатності до вдосконалення, вимога свободи і захисту честі і гідності особистості, рівності і братерства, чуйності і турботи про людину.

Зміст навчального матеріалу дає достатньо інформації для засвоєння правильних уявлень про суть гуманізму, особливо сьогодні актуальні традиції народної педагогіки. Великого значення набуває атмосфера в класі, стосунки вчителя і учнів, вимогливість і величезна повага до особистості.

Виховання любові до праці.

У народній педагогіці праця виступає як мірило вихованості, моральності. Формування у дітей бажання працювати на благо інших є ядром формування всебічно розвиненої особистості.,

Екологічне виховання передбачає озброєння людини знаннями в царині екології і формування в неї моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.