logo
Adaptatsiya_praktichni_zan

Критерії агресивності в дитини (анкета)

  1. часом здається, що в неї вселився злий дух;

  2. вона не може промовчати, коли чимось незадоволена;

  3. коли хтось заподіє їй зло, вона обов’язково намагається відплатити тим же;

  4. іноді їй без усякої причини хочеться вилаятися;

  5. буває, що вона із задоволенням ламає іграшки, щось розбиває, потрошить;

  6. іноді вона так наполягає на чомусь, що навколишні втрачають терпіння;

  7. вона не проти того, щоб дражнити тварин;

  8. сперечатися з нею марно;

  9. дуже сердиться, коли їй здається, що хтось із неї насміхається;

  10. іноді в неї спалахує бажання зробити щось погане, що шокує оточуючих;

  11. у відповідь на звичайні розпорядження прагне зробити все навпаки;

  12. часто не за віком буркотлива;

  13. сприймає себе як самостійну і рішучу;

  14. любить бути першою, командувати, підкоряти собі інших;

  15. невдачі викликають у неї сильне роздратування, бажання знайти винуватців;

  16. легко свариться, вступає в бійку;

  17. намагається спілкуватися з молодшими і фізично більш слабкими;

  18. у неї нерідкі приступи похмурої дратівливості;

  19. не рахується з однолітками, не уступає, не ділиться;

  20. упевнена, що будь-яке завдання виконає краще за всіх.

Позитивна відповідь на кожне запропоноване твердження оцінюється в 1 бал.

Висока агресивність – 15-29 балів.

Середня агресивність – 7-14 балів.

Низька агресивність – 1-6 балів.

Для агресивних дітей особливо актуальним є надання їм дорослими вибору способу взаємодії. Робота вихователів і вчителів з даною категорією дітей повинна проводитися в трьох напрямках:

  1. Робота з гнівом. Навчання агресивних дітей прийнятних способів вираження гніву.

  2. Навчання дітей навичок розпізнавання і контролю, уміння володіти собою в ситуаціях, що провокують вибухи гніву.

  3. Формування здатності до емпатії, довіри, співчуття, співпереживання тощо.

У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження про них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості.

Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.

Варто налагодити систематичне спілкування з родиною агресивної дитини з метою вивчення властивого їй стилю емоційно-ціннісних взаємин і координації зусиль учителів і батьків щодо єдиної виховної тактики [1].

Принципи спілкування з агресивними дітьми [2]:

Деякі поради батькам конфліктних дітей [2]: