27.Фізичне виховання і його роль у всебічному розвитку школяра. Традиції фіз. Виховання в історії українського народу. Засоби фізичного виховання. Система фізичного виховання.

Фізичне виховання — соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я й загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових умінь та навичок.

В. О. Сухомлинський"Дитина — жива істота, її мозок — найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитись дбайливо і бережно. Освіту дитині дати можна, але за умови постійного піклування про здоров'я дітей і нормальний розвиток дитячого організму".

Завдання фізичного виховання.

1. Формування усвідомлення учнями ролі фізичної досконалості у всебічному гармонійному розвитку особистості, свідомого ставлення до зміцнення свого здоров'я як необхідної умови підготовки до суспільно- корисної праці і захисту Батьківщини.

2. Розвиток інтересу і звички до самостійних занять фізкультурою і спортом, дотриман

ня саніт.-гігієнічних норм та режиму дня, набуття знань і умінь здорового способу життя.

3. Формування у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров'я, фізичний розвиток є не лише її особистим , а й суспільним обов’язком.

4. Вих. волі, дисциплін., організованості, самостійн., віри в свої сили і можливості.

5. Формування в учнів правильної постави, підтягнутості, охайності, навичок і вмінь збереження та зміцнення власного здоров'я.

Традиції фізичного виховання в історії українського народу

Важливе місце у формуванні здорової нації відводиться фізкультурі і спорту. "У здоровому тілі-здоровий дух".У цій формулі взаємозв'язок та взаємозалежність внутрішнього і зовнішнього духовного й тілесного в природі людини.

У давні часи завдання фізичного виховання дітей і молоді диктувались в основному необхідністю підготувати фізично міцного витривалого члена сім'ї, громади. Тому увага приділялась переважно їх фізичному розвитку. Пізніше суто силові характеристики, не втрачаючи свого значення, все ж відступають на другий план. Більш важливим вважається підготувати юнацтво до життя, до входження в конкурентну виробничо-побутову сферу.

Гуманізм, милосердя, совістність, любов до землі і свого роду-такі узвичаєні характеристики особистісних рис народних героїв, багатирів, Фізично міцна, витривала, впевнена у своїх можливостях людина не дозволить собі хизуватися силою заради зверхності, насильства чи диктату особистих бажань

У численних афористичних висловлюваннях, прислів'ях, приказках постійно акцентувалась думка про здоров'я, як найбільшу особисту і суспільну цінність ("Нема щастя без здоров'я"), закликали піклуватися про нормальний фізичний стан."Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє" - говорить народна мудрість. Це говорить і про те, що народна педагогіка опікувалась і розумовим і фізичним розвитком дитини. "Щоб працювати, треба силу мати” - сказали мудрі люди. Якщо основа суспільного життя праця, то це означає, що вдосконалення фізичних якостей дитини і зміцнення її здоров'я найчастіше гарантують у майбутньому високу результативність її трудової активності.

Фізично міцна, загартована людина стійка до хвороб, проти негоди, спеки, морозу, життєвих негараздів.

Народна мудрість не обійшла увагою й питання продовження роду людського: "Від здорового коріння - здорове пагіння". Українські родини прагнули мати за зятя чи невістку людину міцну, з міцною статурою, фізично здорову.

• Фізичне виховання дитини починається з перших днів її життя.....................................РОЗКРИТИ

Не можна обійти увагою і того, що життя диктувало необхідність належного фізичного розвитку не лише задля виробничо-господарських потреб. У всі часи народ повинен був дбати про надійний захист від недоброзичливців.