35. Педагогічні технології інтерактивного навчання.

Головною метою школи у всі часи є виховання дітей та молоді з максимальним врахуванням тих суспільних умов, у яких вони бу­дуть жити та працювати. Сучасний період розвитку суспільства потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. У теперішньому світі, що швидко змінюється і динамічно розвивається, що ставить перед особистістю неорди­нарні, різного рівня і змісту проблеми, недостатньо набутих знань, вони не гарантують здатності розпоряджатися ними раціонально.

Структура навчально-виховного процесу, запозичена від старої школи, не відповідає вимогам часу. Одні лише виконавські функції можуть забезпечити учневі знання, але не сприяють формуванню його як повноцінної творчої особистості. Урок у цьому разі нагадує театр одного актора, де вчитель є головним, а часом і єдиним трудівником. Учні ж у такому "театрі" залишаються переважно "слухачами" і не підлягає сумніву, що таке навчання позначається і на формуванні їхніх характерів — вони йдуть і в життя після школи "слухачами" та "глядачами". Тут перекручена сама сутність процесу становлення особистості, бо в людині закладена потреба самостійної активної діяльності, активного впливу на зовнішнє середовище. Перевантаження навчання інформацією пригнічує інтелектуальну діяльність учня, особливо творчу. Вона "гасне" так само, як вогонь у печі, якщо її вщент наповнити дровами. Так формується людина, яка чимало знає (це в кращому разі), але мало що може, бо здатна лише на репродуктивну діяльність - відтворити те, чого її навчили.

Інформація є важливою передумовою діяльності. Крилатий вислів "той, хто володіє інформацією, той володіє світом", містить у собі глибоку правду. Тільки завдяки засвоєнню інформації людське пізнання може бути безперервним висхідним процесом. Водночас засвоєння інформації має сенс лише тоді, коли воно переростає у процес творчого перетворення світу.

В людині розвивається лише те, що працює. А тому існує лише один спосіб удосконалення її можливостей у школі: максимальна участь самого учня у творчій діяльності протягом усього часу навчання. В основі цієї участі - особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Цьому відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних.

Спробуймо з’ясувати загальну сутність інтерактивного навчання. У педагогічній літературі типи й методи навчання поділяють на активні й пасивні залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Звісно, термін "пасивне" є умовним, адже будь-яка організація навчального процесу неодмінно передбачає певний рівень пізнавальної активності учня. Це поняття стосується переважно репродуктивної діяльності, де самостійність і творчість відсутня.

Пасивна модель – учень пасивний слухач. Методи – пояснення, розповідь, демонстрація.

+ великий за обсягом матеріал за короткий час, одночасно сприймають матеріал, витрачається мало часу на розповідь або пояснення.

– Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем, не виконують ніяких завдань, вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу, відсутній контроль за знаннями, як правило, невисокий відсоток засвоєння знань.

Активна модель- вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв’язку, активні методи навчання: бесіда, дискусія, фронтальне опитування тощо

+ високий рівень інформації (проблемний метод), велика кількість учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію, досить високий рівень засвоєння, майстерність педагога відіграє велику роль в організації навчання, викладач може проконтролювати надані учням знання.

– учні спілкуються тільки з вчителем; як правило, використовується для опитування; перебування у постійній напрузі -"спитає-не спитає", може бути незадоволення що не запитали, не вислухали .

Ітерактивна модель – постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями

Інтерактивне навчання є різновидом активного навчання.

Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської — здатний до взаємодії, діалогу. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів, коли вчитель і учні — рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання.

Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно задіяти як зовнішні, так і внутрішні чинники.

Можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю,

Те, що я чую, бачу й обговорюю – я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в класі. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка (дидактична, моральна) та учням, як і вчителеві, треба звикнути до них.

Співпраця (кооперація) - це спільна діяльність з метою досягнення загальних цілей, коли люди намагаються досягти результатів, вигідних для них самих і для решти членів групи. Ідея проста. Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються в невеликі групи. Потім вони виконують отримане завдання — поки всі члени групи не зрозуміють і не виконають його успішно.

Зрештою виграють усі ("Твій успіх йде на користь мені, а мій - на користь тобі"), учні усвідомлюють, що всі члени групи приречені на спільну долю ("Або ми потонемо, або випливемо, але разом"). Успіхи кожного визначаються не тільки ним самим, а й зусиллями його товаришів ("Ми не можемо обійтися без тебе"). Всі члени групи пишаються успіхами один одного і разом святкують перемогу, коли хтось із членів групи удостоюється похвали за особливі досягнення ("Ми всі вітаємо тебе з успіхом!").

Кооперативне навчання можна здійснювати в групах, у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі порівняно з групою має певні особливості, що відбиваються на організації діяльності, але за механізмами впливу на розвиток дітей вона значною мірою подібна до групової діяльності.

Свою роботу вчителеві слід починати з простих інтерактивних технологій — робота в парах, малих групах — і переходити до більш складних. Коли у вчителя й учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше, цікавіше.

РОЗКРИТИ КІЛЬКА ТЕХНОЛОГІЙ ЗА ВИБОРОМ, НАВЕСТИ ПРИКЛАДИ ВИКОРИСТАННЯ.

Інтерактивне навчання можна легко й ефективно поєднувати із традиційними формами та методами навчання і можна застосовуватися на різних етапах навчання.

Висновок

Магічні дрібнички. ( прості, але важливі рекомендації, які допоможуть вам побудувати навчання найефективнішим шляхом)

• Намагайтеся уникати слова „розподілятись”, „розподіляти” дітей на пари, трійки, групи тощо. Пам’ятайте: учні об’єднуються. З об’єднаних учнів виростають дорослі, здатні об’єднатися і працювати разом, виростає об’єднана країна, держава або нація.

• Все, що пропонують учні, має бути прийняте й обговорене. Не слід казати їм, що це "правильна чи неправильна відповідь", варто лише допомогти опанувати інформацію і прийняти власні рішення. Стежте, щоб ніхто з учнів не залишався поза обговоренням.

• Рішення учнів треба сприймати серйозно, якщо ви бажаєте налагодити процес навчання взаємодії й розвитку навичок критичного мислення.

• Деякі учні готові активно працювати й у великій групі, але по-справжньому ефективною групова робота буде в групі, що не перевищує 5 — 6 учасників. Великі групи потребують інших технологій!