logo
DKI_VikiPedPs

9. Соціальна ситуація розвитку підлітків. «Криза тринадцяти років»

Основною характеристикою соціальної ситуації розвитку в підлітковому віці є прагнення зайняти соціальну позицію дорослого.

Центральне новоутворення даного віку - почуття дорослості. Підлітки вважають, що у своїх правах вони рівні дорослим людям, і активно домагаються цього. Разом з тим, за багатьма показниками вони залишаються дітьми, не здатними виконувати всі обов'язки дорослих. У цьому полягає основне протиріччя, конфлікт підліткового віку.

Про те, що підлітки вже є дорослими людьми, свідчать наступні факти:

- підлітки вступають у фазу полового дозрівання: має місце значна акселерація, починає змінюватися зовнішній вигляд;

- інтелектуальний розвиток досягає високого рівня;

- значно зростають вимоги батьків, вчителів і самих підлітків один до одного, особливо стосовно інтелектуального розвитку;

- відбувається інтенсивне спілкування з однолітками, підлітки більше часу проводять поза оселею;

- зайнятість батьків на роботі надає можливість більшої самостійності;

- як і дорослі, підлітки одержують потік різноманітної (фактично необмеженої) інформації;

- більше часу приділяється серйозним справам, усе менше – розвагам і відпочинку;

- центр фізичного й духовного життя переноситься з будинку і родини в зовнішній світ, у середовище однолітків і дорослих.

З іншого боку, підлітки усе ще залишаються дітьми, про що свідчить наступне:

- фізіологічне дозрівання організму не завершено; невідповідність розвитку серця, маси тіла й судинної системи заважає забезпеченню необхідною кількістю крові різних ділянок тіла, у тому числі - мозку;

- особистісний розвиток підлітків відстає від інтелектуального, має місце помітний інфантилізм (незрілість поглядів, "дитячість" оцінок, безвідповідальність, незнання всіх соціальних норм);

- підліток залишається в тих самих умовах життя, що й у молодшому шкільному віці, його діяльність контролюють батьки і вчителі;

- підлітки не здатні критично оцінювати своїх товаришів, компанію, легко піддаються пагубному впливу (конформізм);

- школярі цього віку усе ще не самостійні, вони мають потребу в помірній опіці дорослих і доброзичливій увазі батьків;

- підлітки найчастіше не здатні кваліфіковано працювати й заробляти собі на життя.

Дорослі повинні враховувати суперечливість соціальної ситуації розвитку підлітків і гнучко міняти стиль спілкування з ними. Нездатність учителів і батьків вносити корективи у звичний процес взаємини з підлітками, небажання визнавати їх дорослішання приводить до загострення "кризи 13 років".

«Криза 13-ти років»

Дана криза не обов'язково наступає у віці 13 років, однак часто припадає саме на цей період (проявляється не у всіх підлітків). Її суть полягає в гострому бажанні підлітка мати усі права дорослих і нездатністю до того, щоб виконувати всі обов'язки дорослого, дійсно бути їм. З погляду інтелектуальної розвиненості підлітка значною мірою можна вважати дорослим. З іншого боку, у відношенні до власних обов'язків, професійного самовизначення, питань етики багато підлітків проявляють явну інфантильність.

Дане протиріччя відбивається у ставленні дорослих до підлітків. Якщо вчитель і батьки не враховують дорослішання школярів цього віку, продовжують ставитися до них як до дітей, відбуваються конфлікти, підлітки проявляють негативізм, брутальність, упертість.