1. Предмет та методи вікової психології
Вікова психологія (В.П.) - область психологічного знання, що вивчає закономірності психічного розвитку й формування особистості протягом життя людини від народження до старості.
Предметом вікової психології є:
- психологічні особливості різних вікових періодів (від дитинства до старості), а саме - специфіка емоцій, волі, мислення, діяльності, мови людей різного віку;
- сам процес вікового розвитку і його закономірності (поява новоутворень, динаміка змін психічних функцій, кризові періоди, внутрішні й зовнішні фактори розвитку, його рушійні сили і т.д.).
Основними методами вікової психології, як і більшості інших наук, є спостереження і експеримент.
1. Спостереження - метод тривалого, планомірного, цілеспрямованого опису психічних особливостей людини, які проявляються в її діяльності і поводженні при безпосередньому сприйнятті спостерігачем.
При використанні методу спостереження необхідно найповніше дотримуватися наступних вимог (вимоги до наукового спостереження):
1) Чітко формулювати мету дослідження.
2) Попередньо намічати програму спостереження з виділенням найбільш важливих об'єктів, критеріїв і етапів спостереження.
3) Проведені спостереження не повинні впливати на природний хід досліджуваного явища.
4) Спостереження того самого психічного явища доцільно проводити на різних особах.
5) Спостереження повинне бути повторним, а при вивченні особистості - систематичним.
6) Результати спостереження повинні вчасно й правильно фіксуватися (на спеціальних бланках, у щоденнику спостережень, за допомогою відео- або аудіоапаратури).
Види спостережень:
1) Явне.
2) Приховане.
3) Тривале (лонгитюдне).
4) Короткострокове.
5) Загальне (із всією групою).
6) Вибіркове (з окремими людьми).
2. Психологічний експеримент - метод психологічного дослідження, специфіка якого складається в спеціальному створенні умов, при яких виникають очікувані психічні процеси.
Види експерименту:
1) Лабораторний - у штучних умовах (спеціальних кабінетах) з використанням апаратури.
2) Природний - здійснюється у природних для дитини умовах ігрової, навчальної діяльності, спілкуванні і т.д.
3) Констатуючий - проводиться для встановлення психічних фактів (особливостей поведінкою, мови, ступеня уважності в експериментальній ситуації).
4) Формуючий - включає прямий вплив експериментатора на процес розвитку тих або інших властивостей, якостей або вмінь обстежуваного (звичайно з метою їхнього вдосконалювання).
До додаткових методів відносяться:
1) Опитування (інтерв'ю, бесіда, анкетування).
2) Психологічне тестування (на відміну від анкети, тест завжди містить певний "ключ" для підрахунку результатів і проводиться в точно встановленому порядку).
Труднощі проведення опитування і тестування з дітьми полягає в тому, що дитина не завжди правильно розуміє адресовані їй питання, вкладаючи в них зовсім інший зміст. Тому дитячі тести і опросники повинні бути однозначними і ясними, при цьому дорослому необхідно переконатися в тому, що дитина правильно зрозуміла суть питання.
1) Метод близнюків - зіставлення даних про психічний розвиток гомозиготних (однояйцових) і гетерозиготних (різнояйцових) близнюків. Такі діти мають подібний набір генів, однак умови їхнього життя можуть мати певні розбіжності. Відмінність або подібність у характері розвитку близнюків дозволяє зробити висновок про роль середовища (соціальних) і спадкоємних (генетичних) факторів у формуванні особистісних особливостей дітей.
2) Аналіз продуктів діяльності - аналіз дитячих малюнків, творів, вигаданих історій, виробів.
3) Соціометрія. Американським психологом Дж. Морено було запропоновано спосіб виявлення міжособистісних переваг у групах і техніка фіксування емоційних переваг, яка була названа соціометрією.
6). Референтометрія. Якщо соціометрія виявляє систему внутрішньогрупових зв'язків за принципом симпатій (антипатій), то референтометрія заснована на принципі референтної переваги. Дана техніка спрямована на визначення осіб, які становлять для конкретної особистості її референтну групу, тобто тих людей, чиї думки, оцінки, погляди є для цієї особистості крапкою відліку для оцінки самої себе і навколишніх.
- 1. Предмет та методи вікової психології
- 2. Поняття розвитку. Основні фактори та рушійні сили психічного розвитку
- 3. Основні положення культурно-історичної концепції формування вищих психічних функцій (л.С. Виготський)
- Соціальна ситуація розвитку в немовлячому віці. Маніпулювання предметами і рухова активність
- Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку. Предметна та ігрова діяльність в ранньому віці
- 6. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці. Діяльність дошкільників
- Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра. Основні труднощу до умов навчання в школі
- 8. Навчальна та трудова діяльність молодших школярів
- 9. Соціальна ситуація розвитку підлітків. «Криза тринадцяти років»
- 10. Характеристика діяльності підлітків
- 11. Соціальна ситуація розвитку та провідний вид діяльності старшокласників, особливості їх пізнавального розвитку
- 12. Особистісний розвиток у ранній юності
- 13. Соціальна ситуація розвитку та психологічні особливості молодої людини (20-30 років)
- 14. Поняття та предмет психології виховання. Теорії виховання
- 15. Фактори формування особистості в процесі виховання. Інститути виховання
- 16. Формування та зміна соціальних установок
- 17. Самовиховання: умови, етапи, методи
- 18. Фізичне та гігієнічне виховання в ранні роки
- Основні напрямки виховання в дошкільному та молодшому шкільному віці
- Зміст понять "навчальна діяльність", "навчання", "учіння", "научіння"
- 21. Моральне виховання підлітків та юнаків. Формування свідомої дисципліни.
- 22. Характеристика традиційного, проблемного та програмованого навчання
- 24. Професійно-педагогічні особливості педагога
- 25. Поняття та характеристика навчальної мотивації