Основні напрямки виховання в дошкільному та молодшому шкільному віці

В дошкільному (від 3 до 6-7 років) та молодшому шкільному (від 6-7 до 9-10 років) віці відбувається оформлення важливих рис характеру дитини, які справлятимуть вплив на усе її подальше життя. Характер формується в двох основних напрямах: діловому, або предметному, та міжособистісному, або соціальному.

Ділові якості (цілеспрямованість, працелюбність, наполегливість, відповідальність) формуються у грі, праці, навчанні. З метою розвитку ділових якостей дітей при організації їх діяльності доцільно дотримуватися наступних рекомендацій:

1. Поступово переключати дитину з більш привабливих, але не важливих, справ на менш приємні, але значущі для дитини.

2. Поступово підвищувати рівень складності завдань, які виконує дитина.

3. Поступово збільшувати свободу дитини у виборі видів та засобів діяльності, схвалювати прояви самостійності та виховувати відповідальність за власні дії.

Особистісні якості, які допомагають дитині будувати соціальні стосунки (контактність, товариськість, доброта, чесність тощо), формуються у грі та спілкуванні. З метою розвитку соціальних якостей дитини, рекомендується впливати на характер її спілкування наступним чином:

1. Забезпечити включення дитини в спільну сюжетно-рольову гру, що сприятиме формуванню її уміння пристосовуватися до інших дітей, враховувати їх потреби.

2. Схвалювати та стимулювати здатність дитини встановлювати контакт з усіма дітьми, гнучко змінювати свою поведінку в різних ситуаціях.

3. Пропонувати дітям більш складні ігри та завдання, які вимагають високого ступеню кооперації (ігри с правилами, спільна праця).

Виховання дошкільників та молодших школярів відбувається в основному угрі, праці та навчальної діяльності.

1. Гра – це форма діяльності в умовних ситуаціях, що спрямовані на засвоєння людського досвіду, соціально схвалюваних форм поведінки, засобів використання предметів науки і культури. Завдяки іграм формуються найважливіші риси особистості дитини: засвоюються правила поведінки, набуваються навички життя в колективі, закладаються уміння підпорядковувати свою поведінку правилам, розвиваються вольові навички і уміння стримувати свої дії. У грі виробляються спритність, допитливість, зацікавленість, кмітливість, воля, активність, навички спілкування. Повне використання виховного потенціалу гри вимагає дотримання педагогом наступних правил:

1. Пропонувати дитині ігри, які б сприяли розвитку саме тих якостей, яких їй не вистачає для досягнення успіху у других видах діяльності (спілкуванні, праці, навчанні).

2. Впроваджувати елементи гри в навчальну та трудову діяльність дитини (дидактичні ігри).

3. Спостерігати за іграми з метою визначення рівня розвитку вихованості, сумлінності, доброзичливості, спрямованості спілкування дітей тощо.

2. Трудове виховання — цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності.

Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Воно покликане забезпечити вирішення таких завдань:

1. Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до її результатів, поваги до людини-трудівника.

2. Формування навичок трудової діяльності. Спершу діти мають опанувати прості трудові уміння, а згодом — цілісні трудові процеси. Основні доступні дітям види праці – прибирання дому, ведення домашнього господарства, приготування їжі, догляд за рослинами, тваринами, сільськогосподарські роботи. У кожної дитини повинен бути вдома свій маленький робочий куточок. В молодшому шкільному віці слід приділяти увагу економічному вихованню дітей, що пов’язано з наданням їм певної суми власних грошей та залученням до обчислення сімейного бюджету.

3. Виховання особистості дитини у процесі її трудової діяльності. Ця група завдань передбачає виховання відповідальності, самостійності, цілеспрямованості, ініціативи й витримки.

3. З приходом дитини до школи змінюється її провідна діяльність. Провідним типом діяльності молодшого школяра стає учіння, яке суттєво змінює мотиви його поведінки і розкриває нові джерела розвитку пізнавальних і моральних сил.    

Навчальна діяльність – це специфічна самостійна діяльність школярів по засвоєнню знань, умінь, навичок та розумових дій. Основна її мета та головний результат полягає в засвоєнні наукових знань та відповідних їм умінь. 

Виховний вплив навчання може бути успішно реалізований за умов дотримання наступних правил:

1. Сприяти розвитку у дитини потреби у знаннях, формуванню пізнавальних інтересів.

2. Закріплювати потребу досягнення успіху. Для цього необхідно схвалювати дитину за навчальні досягнення, пояснювати зміст помилок, а не карати за них.

3. Висвітлювати зв′язок мж успіхами або невдачами дитини та прикладеними нею зусиллями.