11. Соціальна ситуація розвитку та провідний вид діяльності старшокласників, особливості їх пізнавального розвитку

Старший шкільний вік, або рання юність (від 14- 15 до 16-17 років) - час реального переходу до справжньої дорослості. Разом з тим, повністю дорослими старшокласників не назвеш, тому що в них ще багато збереглося від дитинства. Соціальна ситуація розвитку старшокласника визначається необхідністю закінчення школи й виходу в "дорослий світ", вирішення питань отримання вищої освіти, працевлаштування, створення власної родини. Основне завдання на цьому етапі - соціальне, професійне й особистісне самовизначення.

Самовизначення (центральнее новоутворення віку) - це самостійний вибір людиною свого життєвого шляху, цілей, цінностей, норм, професії й умов життя.

Основною на даному етапі є потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себе як члена суспільства, зрозуміти свої можливості й місце в житті. До моменту закінчення школи юнаки й дівчата повинні бути психологічно готовими до дорослого життя. Цьому сприяють розвиток навичок спілкування, формування теоретичного мислення, становлення світогляду, формування готовності до трудової діяльності.

Діяльність у ранньому юнацькому віці стає більше організованою, проявляється здатність до її довгострокового планування. Провідним видом діяльності є учбово-професійна діяльність, тобто цілеспрямована активність старших школярів, пов'язана із професійним самовизначенням. На вибір майбутньої професії впливають наступні фактори: матеріальний (оплата за навчання, прогнозована зарплата в майбутньому); зміст професійної діяльності, її інтелектуальний, творчий потенціал; престиж майбутньої професії; наявність спеціальних здібностей; інтереси, захоплення; система цінностей; вплив інших людей (друзів, батьків, авторитетних учителів); рівень самооцінки й домагань: у старших школярів рівень очікувань стасовно майбутньої професії, найчастіше завищений (їм потрібно "високооплачувана, цікава, але не дуже важка робота").

У юнацькому віці пізнавальні процеси розвиваються в такому напрямку:

1. Відчуття й сприйняття

Відбувається розвиток довільних (тобто таких, які підкоряються певному задуму) форм цих процесів, удосконалення перцептивных дій, навичок цілеспрямованого спостереження за різними об'єктами. Сприйняття стає складним інтелектуальним процесом.

2. Пам'ять:

- зміцнення довільності процесів пам'яті;

- збільшення вибірковості (запам'ятовується тільки те, що відповідає інтересам, захопленням, інше швидко забувається);

- удосконалювання способів запам'ятовування за рахунок усвідомленого використання мнемичних прийомів (спеціальних прийомів, що забезпечують запам'ятовування складного матеріалу, наприклад, "зашифровування" інформації за допомогою абревіатур, зорових образів і т.д.);

- зростання продуктивності запам'ятовування абстрактного матеріалу.

3. Уява:

- розвиток здатності подумки заглиблюватися не в зовнішній світ, а в реальність своїх переживань і станів;

- збільшення значимості мрії;

- зростання критичності стосовно продуктів власної уяви;

- розвиток творчої уяви, що відображається в різноманітних видах творчої діяльності (наукової, художньої тощо).

4. Мислення:

- перехід до більш високих рівнів абстрактного й узагальнюючого мислення в процесі напруженої навчальної діяльності;

- удосконалювання теоретичного мислення, оволодіння системою термінів, основами наук;

- виникнення цілісної системи знань про себе, людей, природу, суспільство;

- новоутворення: формування індивідуального стилю розумової діяльності, тобто сукупності властивих даній людині шляхів отримання, нанакопичення, обробки й використання інформації (своєрідні форми запам'ятовування, мислення й т.д.).

Разом з тим, широта інтелектуальних інтересів старшокласників часто сполучається з їхньою поверховістю й роз'єднаністю.

5. Увага:

- зростання обсягу уваги;

- висока здатність до переключення при необхідності сконцентруватися на яких-небудь нових об'єктах;

- вибірковість (вибір інформації для запам'ятовування залежно від інтересів, цінностей);

- здатність розподіляти увагу між декількома об'єктами одночасно;

- разом з тим, відзначається нездатність довго концентруватися на чомусь одному, неуважність;

- виникають складності при необхідності відволіктися від цікавого заняття й переходити до менш привабливих об'єктів.