Зміст понять "навчальна діяльність", "навчання", "учіння", "научіння"

Навчальна діяльність – це процес взаємодії вчителя з учнем з метою передачі соціокультурного досвіду.

Соціокультурний досвід – (на відміну від життєвого) – це, насамперед, володіння мовою та знаковими системами (буквами, цифрами), знання про функції предметів, засоби обробки інформації та ін.

Специфічні ознаки навчальної діяльності:

• спрямованість не лише на засвоєння учнем знань, умінь та навичок (ЗУНів), але й на оволодіння ним узагальненими засобами навчальних дій – навичками обробки будь-якої інформації, вивчення будь-якого навчального предмету (аналіз, класифікація, систематизація);

• усвідомленість та цілеспрямованість процесу передачі та засвоєння знань і умінь;

• поступовий перехід навчальних дій контролю і оцінки у дії самоконтролю і самооцінки;

• вплив на рівень розвитку суб’єктів навчальної діяльності, що викликає якісні зміни їх пізнавальних процесів і особистісних якостей.

Навчальна діяльність як взаємодія вчителя та учня має два боки: навчання і учіння.

Навчання – це професійна діяльність вчителя, спрямована на передачу учням ЗУНів (викладання). Інше значення поняття «навчання» – це спонтанний процес засвоєння людиною знань, що триває протягом всього життя.

Учіння – це навчальні дії учня, спрямовані на засвоєння ЗУНів та узагальнених засобів роботи з інформацією.

Коли говорять про учіння в ширшому смислі, використовують поняття “научіння”.

Научіння – це процес і результат набуття людиною чи твариною життєвого досвіду.

Життєвий досвід – (на відміну від соціокультурного) – це уміння поводитися в певних життєвих ситуаціях, реагувати на них; сукупність переживань та спогадів (а не лише ЗУНи).

Види научіння:

1. Загальні для людини і тварин:

а) научіння за механізмом імпринтінгу, тобто швидкого, майже автоматичного пристосування організму до конкретних умов життя; імпринтінг забезпечується наявністю вроджених форм поведінки, пов’язаних з безумовними рефлексами (новонароджене каченя починає слідувати за будь-яким об’єктом, що рухається, який першим попадає в коло його зору; малюк при доторканні одразу стискує долоню);

б) умовно-рефлекторне научіння – виникнення нових форми поведінки на первісно нейтральний (тобто умовний) стимул в результаті його багаторазового сполучення з біологічно значущим (безумовним) стимулом (наприклад, поєднання годування собаки з певним звуком, після якого даний звук викликатиме у звіра виділення слини);

в) оперантне научіння – пошук правильної форми поведінки шляхом “спроб та помилок”, відбір з усіх виникаючих реакцій саме тих, що призводять до найкращого результату (так людина підбирає потрібного ключа до дверей).

2. Види научіння, властиві в основному людини:

а) вікарне научіння – наслідування оточуючим (маленька доня наслідує матір, одягаючись в її сукню);

б) вербальне научіння – набуття досвіду за допомогою мови (з розмов, телепередач).